Україна - це найважливіше для кожного з нас. Ми любимо її, неначе рідну неньку, дякуємо їй за те, що вона так само кохає нас і попри всі невзгоди буде продовжувати так любити. Україна - це країна з добрими та розумними людьми, що довгі роки, на протязі багатьох століть боролися за свою незалежність. Українці - народ, який, так само, як і рідна земля, - ніколи не перестає боротися та не опускає руки. Доля України в наших руках. Ми, сини та доньки нашої неньки-країни, повинні зберігати усі традиції, що на протязі багатьох років поступово забувалися; ми повинні щиро кохати нашу чисту та гарну українську мову, поважати українські землі, будь то луги чи ліси, болота чи моря.
Ми завжди повинні пам'ятати, хто ми є, та з гордістю казати: "Я - Українець".
Прислухайся: у небі сходить зірка, озвались невмирущі жайворонки.(Речення розповідне, неокличне, складне, безсполучникове, складається з 3 частин)
Закон життя один: вірно служити Батьківщині. (Складається з 2 частин)
Місяць( пікреслити- прямою рискою,ч.м.-ім.(енник))підіймався( двума рисками,ч.м.-дієсл.(ово))вище(РИСКА-КРАПКА-РИСКА-КРАПКА,ч.м.-присл.(івник), і (не підкреслюєм,ч.м -спол.(учник)) краплі(пряма риска ,ч.м.-ім.),зриваючись(дієсл.(ово) з(прийм.(енник) дерев(риска-крапка-риска-крапка всі три слова) ,мерехтять(двума рисками, ч.м.-дієсл.(ово))самоцвітами(просто рисками пунктирними,ч.м. ім.(енник))
Дорогий-безцінний.........
Твір-опис про осінній ранок пропоную скласти так:
Які чудові ранки восени! Встає сонечко. Воно осяює своїм промінням всю улицю. Здається, все залито жовтим світлом. Починають переливатись на сонечці листочки, шумлять трави. Зрідка проходять одинокі перехожі. Ранок осені світлий та тихий.
Восени зранку вже не так спекотно, як влітку. Тепер ранки - це прохолода. Віє тихенький вітерець, що пробуджує природу. Він підхоплює листя і кружляє з ним в ранковому танці. Все прокидається та починає дихати знов. Ось які чарівні ранки восени.