Зав’язка: ставлення Фрідріха до українських дітей, жінок-вдів. Кульмінація: хвороба, а потім самогубство Фрідріха. Розв’язка: знайдена в стіні квартири фотокартка з двома дівчатками — згадка про полоненого німця.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/ger-peremozheniy-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
<span><span>устар. на юге России и в Украине XVI–XVII веков степная дорога около южных границ, также большая наезженная дорога; тракт. <span>А длиною она, шлях-дороженька, конца-краю нет. А по-над лесом шлях-дороженька, Эх, всё слезами облита. </span></span>в Южной и Западной России — широкая торная дорогагрунтовая дорога в прошломдорога на Украинедорога степных татаризюмский ...м. стар. южн. зап. тракт,
дорога, путь, тор, накат. Большой шлях, столбовая дорога. След, сакма,
особ. людей, скота, при иске и погоне. Ехать, гнать по шляхам,
преследовать по следам. Шайка прорвалась на заре, и шляхи по росе были.
Дороги нет у нас в лес, а так, шляшек накатан. Приметы прохода, проезда и
прогона по снегу, по траве или по черностопу. Шляховой, ко шляху
относящ. Сущ. м. южн. дорожный смотрительнаезженная дороганаезженная дорога (обл.)наезженная дорога на Украине, юге Россиипо нему чумаки возили сольпуть чумаковстаринное название торгового сухопутного путистарое название степной дорогистепная дорога для чумаковстепная дорога на юге России, на Украинечумацкая грунтовая дорога«путь» по-украинскидорога, по которой чумаки возили сольширокая степная дороганаезженная дорога на Украинеустаревш. название дороги-грунтовки(малор.). Дорога.в Южной и Западной России - широкая торная дорогаНаезженная дорога на Украине.<span>изюмский <span>ШЛЯX </span></span></span>
<span />
1. Про Станіслава Чернілевського!
Кожна людина є частиною великого роду. З ним нерозривно пов'язані її життя і доля. Красу родинних почуттів описав у своїх поезіях С. Чернілевський. У вірші "Теплота родинного інтиму" показано сердечно-щирі, задушевні стосунки сина і матері. Ніби жива постає перед читачами дбайлива, ласкава і Турботлива жінка, для якої найголовнішим є щастя її дітей. Мати має особливий дар — відчувати власну дитину:
...Мати не пита, чому не сплю.
Вже, однак, зникає гіркотина,
Не катує серце печія.
Спогади із дитинства пробуджують найщиріші, найчистіші почуття, тому і світлішає у ліричного героя душа перед початком нового дня.
У поезії "Забула внучка в баби черевички" поет передав біль розлуки, від неї віє смутком, прощанням. Мені жаль бабусі, яка залишилася сама у спорожнілій хаті. Внуки роз'їхалися-розлетілися, а вона "стояла на порозі, хустинкою торкаючись до сліз". Осінь в природі принесла бабусі розлуку, душевний біль і самотність:
І осінь їй тихенько опустила
Горіховий листок перед вікном.
2. Про Ірину Жиленко
У таємничий мікросвіт домашнього затишку переносить нас віршований твір "Гном у буфеті". У кожної дитини є свої маленькі друзі, невидимі дорослим. Гном живе в буфеті вже кілька століть, він золотить на свята сервізи, любить пити какао, смоктати м'ятні гостинці. Маленький житель дому сварить пустунів, а слухняним дітям дає шоколадки. Він навчився гарних манер у порцелянової маркізи, яка запрошує його на чай. Проходять роки, століття, але гном буде завжди оберігати тепло дому, дитячу казку.
У поезії "Підкова" розповідається, як лірична героїня знайшла підкову, яку загубив Дідусь Мороз. Як відомо, підкова приносить щастя, тож дівчина сказала їй: "Світи тут, на вікні. Щоб все мені збулося!" Але знайшлися ті, хто позаздрив, — сімсот роззяв, що стали під вікном і не хотіли йти: "Вони стояли вперто, день при дні, — зачарувала їх моя підкова..." Тому героїня вирішує купити шубу й вирушити до Лапландії, аби віддати підкову власнику. І сніг, що раніше іскрився й світився то зеленим, то рожевим, то ніжно — фіалковим, одразу став звичним, тихим, рівним. Так звичайна заздрість може перетворити казку на буденність.
Поезії І. Жиленко не просто оповідають про фантастичний світ дитячих мрій, пригод, спогадів. Дивні образи, відтворені з любов'ю на папері, несуть важливі життєві істини. Так, жар-птиця є символом щастя, в яке необхідно вірити, що б не сталося, хто б не заважав. Буфетний гном ніби оберігає наше дитинство від втручання в нього проблем, життєвих негараздів, буденщини й сірості, що часто переповнює доросле життя. Він завжди чекає на нас у буфеті, готовий у будь-який момент нагадати, що дива нікуди не поділися, що казка завжди поряд — слід тільки про неї пам'ятати й іноді зазирати в закутки своєї душі, аби віднайти й пробудити її. Підкова обов'язково коли-небудь зробить свою справу й подарує щастя, адже ті, хто вірять у нього, завжди багато докладають для цього зусиль і завжди отримують результат
ЗАКЛЯТТЯ - д<span>ія та її результат за знач. заклясти.
</span>МУГИКАТИ - с<span>тиха, невиразно наспівувати.
</span>НАРУГА - нестерпне знущання; з<span>ле висміювання кого-, чого-небудь.
</span>БАМБУК - в<span>исока тропічна і субтропічна деревовидна рослина з порожнистим колінчастим стеблом і видовженим листям.
</span>СКАРБ - к<span>оштовності, гроші, цінні речі.
</span>ЛАГІДНИЙ - спокійний, сумирний, тихий; н<span>іжний, ласкавий.
</span>ОКРАЄЦЬ - с<span>кибка, відрізана від непочатого краю хлібини.
</span>БАКЛАНИ - в<span>одоплавні птахи середньої величини звичайно чорного кольору (з металічним відблиском).
</span>БАРКАС - великий багатовесловий човен; н<span>евеличке портове судно.
</span>ЖЕБРАК - людина, яка живе з милостині, старець; д<span>уже бідна людина.
</span>ЯТРИТИ - с<span>причиняли, викликати чим-небудь запалення, біль, подразнення в чому-небудь.
</span>ЖОРНА - плескуватий круглий камінь, призначений для лущення і розмелювання зерна та інших твердих предметів; про видиму форму місяця, сонця і т. ін.; п<span>ристрій, яким у домашніх умовах розмелюють зерно; ручний млин.
</span>СВАВОЛЯ - необмежена влада, відсутність законності, справедливості; с<span>хильність діяти на власний розсуд, не зважаючи на волю й думку інших; самовілля</span>