Восени берези вбираються в золотий убір і радіють йому. Наряд цей тримається недовго, опадає листок за листком. Береза починає сумувати то чи за втраченим ошатним вбранням, то чи про минуле літо. І цей смуток осяян світлом опалого листя.<span>Ось така наша береза : всіма улюблена, завжди святочна, дуже дивна.</span>
Як не дивно, але осінній дощ, він різноманітний. На початку осені, він ще легкий і теплий. Вся природа наче вмивається перед тим, як настануть морози, адже більше легкого і теплого душу не буде. А ось дощ, який іде пізньої осені, він холодний і затяжний. Природа, наче усвідомила, що все, теплі дні минули і попереду довга холодна зима. Цей дощ, наче сльози. Природа тужить за літом.
<span>Мова- це символ держави.Немає мови-немає народу.Уявіть собі ситуацію російські люди починають розмовляти китайською забуваючи рідну мову.У що тоді перетвориться країна?Правильно,у другий Китай.А нам це не потрібно.Ми повинні берегти і розвивати мову дорожити нею-своєю рідною мовою.Звісно ніхто не забороняє нам вивчати інші мови але й про свою забувати не потрібно.Згадайте притчу про Вавилонську вежу,поки всі говорили на одній мові то всі один одного розуміли а потім коли всі почали розмовляти на різних мовах то люди перестали розуміти один одного і покинули справу.Доки ми пам*ятатимемо свою рідну мову,доки і існуватиме наш народ! </span>
Все, що стоїть після тире (спочатку йде тире далі пряма мова, ще одне тире і слова автора.