Повесть «Станционный смотритель» — это история одной человеческой жизни, в которую вторглись и которую безжалостно растоптали. Герой повести, Самсон Вырин, — «сущий мученик четырнадцатого класса, огражденный своим чином токмо от побоев, и то не всегда». Должность станционного смотрителя — «настоящая каторга», как пишет Пушкин. Днем и ночью, в дождь и крещенский мороз он должен бегать по дворам, чтобы найти лошадь проезжающим. Терпеть крики и толчки раздраженных постояльцев — тоже часть его службы. При этом станционные смотрители, как замечает автор, «люди смирные, от природы услужливые, склонные к общению и не слишком сребролюбивые».Доверчивость, простота, добродушие Самсона Вырина обернулись для него бедой. Проезжающий офицер Минский увез обманом его дочь Дуню, которая была единственной радостью в жизни Самсона. Горе потрясло старика, но не сломило, и он отправился в столицу за своей Дуней. Он отыскал своего обидчика, «сердце старика закипело». Но протест вылился в мольбу, в жалкую просьбу, и смотрителя просто вытолкали из дома. Он уехал на свою почтовую станцию, с горя запил и вскоре умер.Вечное смирение и униженное положение чиновника четырнадцатого класса превратили Самсона Вырина в покорную ударам судьбы жертву, не способную на активный протест.Как чиновник низшего класса, он не защищен от посягательств на его жизнь со стороны тех, кто стоит выше по служебной лестнице. А сам он уже не может постоять за себя, приученный к смирению и повиновению.<span>И автор, и рассказчик в повести сочувствуют Самсону Вырину. Пушкин не говорит о неравенстве, о несправедливости, но читатель не может не думать об этом, не чувствовать трагедии личности, лишенной достоинства и права на счастье.</span>
<span><span>Когда в товарищах согласья нет,
На лад их дело не пойдет,
И выйдет из него не дело, только мука.</span> Эта басня учит тому -что если в друзьях согласья нет ,они не соглассны друг с другом ,,то у них не чего не получится пока они не договорятся а если не договорятся ,то они будут просто мучится.Пример :ТРОЕ ДРУЗЕЙ И.... один хочет в парк ,другой в кинотеатр ,а третий в библиотеку,они не могут договорится, и из за этого они посорятся ,а еслиб они договорились они посетили и кинотеатр ,и парк ,и библиотеку?////Тоесть эта басня хочет донести до нас ту мусль ,что если в друг ,будет токая ситуация ,то надо уступить и согласится ,а не просто стоять на своём месте)))</span><span>Кто виноват из них, кто прав, — судить не нам; </span>
Образ Тіртея:
Тіртей — давньогрецький поет, що жив у середині VII ст. до п. е., є напівлегендарною особою. Із його ім’ям пов’язана антична легенда. Переповідають, що афіняни послали Тіртея на допомогу спартанцям, щоб поглузувати з них, коли спартанці, за вказівкою дельфійського оракула, попросили у афінян допомоги у війні із сусідньою Месенією. Стверджують, що Тіртей мешкав у Афінах, працював шкільним учителем, був слабким фізично, кульгав на ліву ногу. Ніхто й не здогадувався, чого був вартий поет. Своїми запальними військовими піснями він підвищив бойовий дух воїнів, що допомогло їм здобути перемогу. Безперечно, у легенді відбилась віра еллінів у велику силу поетичного слова, у силу мистецтва, у його виховний вплив на людину.
Дослідники давньогрецької поезії вважають, що твори поета належать до декламаційної лірики. Тіртей складав патріотичні військові елегії, сповнені високих почуттів, пісні-заклики, які мали зміцнювати бойовий дух воїнів, виховувати в них почуття обов’язку перед батьківщиною, пробуджувати мужність і хоробрість у бою. Своїм обов’язком поет вважав прославлення відважних, котрі полягли в перших лавах захисників вітчизни, він змальовував гірку долю боягузів, яких вигнали за зраду з рідної країни, закликав «батьківщину і дітей боронити відважно».
Популярність Тіртея у Греції була величезною, його елегіями захоплювалися усі греки, а спартанці завжди виконували його пісні й навіть влаштовували співочі змагання. Тематика елегій Тіртея — героїка битви, опис війни; за формою його елегії мало чим відрізняються від еллінського героїчного епосу (елегійного вірша). Отже, творчість Тіртея — проміжний етап, перехід від епосу до лірики. Варто зауважити, що герої Тіртея — це воїни-патріоти, які дбають про рідну землю.
Образ Сапфо:
Сапфо – найзнаменитіша поетеса стародавньої Греції, видатна постать світової літератури. Її біографічні дані дуже суперечливі, як і повинно бути в напівлегенди-напівлюдини.
В юному віці Сапфо писала оди, гімни, елегії, святкові і застільні пісні. За свідченням сучасників, Сапфо була невеликого росту, дуже смаглява, з живими блискучими очима і довгими темними локонами уздовж щік.
Дівчина навчала своїх подруг музиці, танцям, а також складати вірші та співати пісні. Головною своєю метою Сапфо вважала навчити дівчат розуміти і цінувати прекрасне. З лірою в руках вона декламувала свої палкі строфи, котрі записували її учениці. Для своїх вихованок вона була не тільки мудрим педагогом, майстром, але і близькою подругою. Їхні відносини були справжньою дружбою, сповненою ніжності і ласки.
Сапфо не тільки писала вірші, але й складала афоризми. Найвідоміший з них, що пережив час і відстань, звучить так: „Якби смерть була благом, боги не були б безсмертними”.
З ім’ям Сапфо пов’язують становлення європейської любовної лірики.
