ЗНАЧЕННЯ П'ЄСИ МИКОЛИ КУЛIША "МИНА МАЗАЙЛО" ВЧОРА I СЬОГОДНI.<span>У цьому творi найввдатнiший украïнський драматург двадцятого столiття Микола </span>
<span>Кулiш яскраво зобразив процес украïнiзацiï, який вiдбувався у двадцятi </span>
роки. Ї саме завдяки цьому п'єса не втратила своєï гостроти i в наш час.
<span>Чому? Тому, що дiйснiсть того часу i наше буття схожi: в Украïнi вiдбувається </span>
<span>процес вiдродження нацiональноï культури та мови, нацiональноï </span>
<span>самосвiдомостi та украïнськоï нацiï взагалi. Украïнiзацiя, як </span>
<span>i будь-що, має i своïх прихильникiв, i своïх супротивникiв. Однi </span>
<span>допомагають ïй, iншi стають на перешкодi. Представникiв обох таборiв можна </span>
<span>зустрiти навiть в однiй родинi. Такою є родина Мазайлiв. Сам Мина, його дружина та </span>
<span>дочка Рина </span>
<span>- це противники украïнiзацiï. Всi родичi, окрiм сина Мини Мокiя, дуже </span>
<span>бажають змiнити своє "плебейське" прiзвище Мазайло, яке здається ïм </span>
<span>"недоброзвучним", на Тюльпанова, Розова, Сiренєва або Алмазова, чи вже на крайнiй </span>
<span>випадок </span>
<span>- на Мазенiна. Для змiни прiзвища у них є кiлька "дуже вагомих" пiдстав. По-перше, </span>
<span>головi родини нiколи не щастило через це прiзвище: у школi його на регiт брали, </span>
<span>жодна гiмназистка не хотiла з ним гуляти, за репетитора не брали, на службу не </span>
приймали, од кохання вiдмовлялися
<span>ЇМазайло! Жiнку свою вiн вже обдурив: сказав, що прiзвище його Мазалов, а не </span>
<span>Мазайло. По-друге, Мина прагне будь-що пробитися до "вдасть iмущих". А щоб досягти </span>
<span>цього, переконаний вiн, треба зректися своєï предкiвщини, змiнити </span>
<span>украïнське прiзвище, тобто зректися власного "я". А по-третє, в той час дуже </span>
<span>багато хто змiнював своє прiзвище. Це була, так би мовити, мода. Тож Мина не хотiв </span>
<span>вiдставати. Крiм цього, можна було б похвалятися новим прiзвищем перед сусiдами. </span>
<span>На думку Мини пiсля змiни прiзвища для нього почалося б нове життя. Вiн вважає, </span>
<span>що перед ним одразу одчиняться всi дверi, думає, що зi змiною прiзвища вiн </span>
<span>змiнить також i ставлення оточуючих до себе: його будуть шанувати, всi будуть </span>
<span>вважати за честь бути з ним знайомими, а особливо </span>
<span>- приймати у своєму домi. Нарештi його мрiя збулась: вiн став Миною Мазєнiним. </span>
<span>Але Мазайлу-Мазєнiну не вдалося здiйснити все, чого вiн так прагнув: за </span>
<span>систематичний i зловмисний опiр украïнiзацiï його звiльнено з посади. </span>
<span>Отже головне в людинi </span>
<span>- це ïï вчинки, ïï душа, а не зовнiшнiсть, прiзвище чи </span>
багатство. Палкий прихил
<span>Їьник украïнiзацiï в родинi Мазайлiв </span>
<span>- це Мокiй. Вiн не лише не бажає змiнювати своє малоросiйське прiзвище на </span>
<span>Мазєнiна, а навпаки, намагається додати до власного прiзвища ще й Квач, щоб було </span>
<span>виключно украïнське прiзвище. Мока </span>
<span>- украïнець в душi, а не лише на словах. Вiн дуже чiтко i дохiдливе </span>
<span>висловлює своï думки про украïнiзацiю, дивовижно нiжно вiдчуває всi </span>
<span>вiдтiнки, всi нюанси украïнських слiв. Наприклад, слово "бринить" вiн не </span>
<span>переклав просто "звучить", а розкриває його повний змiст на прикладi багатьох </span>
<span>словосполучень, щоб Уля зрозумiла всю красу i дивовижнiсть украïнськоï </span>
<span>мови: орел бринить, снiжок бринить, думка бринить, спiв бринить. Мокiй так </span>
<span>впевнено доводить своï думки, що навiть змiг переконати Улю, яка згодом </span>
<span>приєдналася до нього. Але ж у цiй пєсi ми бачимо, що й украïнцi можуть бути </span>
<span>рiзними. Такими, наприклад, як Мокiй та дядько Тарас. Вони обидва украïнцi, </span>
<span>але украïнiзацiю сприймають по-рiзному. Мока робить все, щоб полегшити та </span>
<span>прискорити цей процес, а дядьковi Тарасовi це не подобається. Вiн каже: "Їхня </span>
<span>украïнiзацiя </span>
<span>- це спосiб виявити всiх нас, украïнцiв, а тодi знищити разом, щоб i духу не </span>
<span>було..." Рiзниця мiж Мокiєм та дядьком Тарасом в тому, що старий, хоча i за все </span>
<span>украïнське, але за таке, яке було ранiше, за старi звичаï, обряди, </span>
<span>традицiï; вiн не хоче нiчого нового. Я гадаю, що така думка неправильна: не </span>
<span>можна весь час залишатися на одному мiсцi, завжди треба щось оновлювати, йти </span>
<span>вперед, бо без нового iсторiя залишалась би на мiсцi. Кожен час несе з собою </span>
<span>властивi йому ознаки, якi по-новому вiдтiнюють старi традицiï, звичаï та </span>
<span>обряди, а не змiнюють чи вiдкидають ïх зовсiм" Нiколи не можна забувати про </span>
<span>минуле, бо це життя наших предкiв, наша власна iсторiя. Як висновок зi всього </span>
<span>написаного можна сказати лише одне: ми </span>
<span>- украïнцi, живемо в Украïнi, тут жили нашi предки I будут жити нашi </span>
<span>дiти, а тому ми повиннi шанувати та любити i свою краïну, i свiй народ, i </span>
<span>свою мову та культуру, бо все це </span>
<span>- наше. Як кажуть американцi: и Можливо, в цiй краïнi погана економiка, тяжке </span>
<span>життя, багато безробiтних i ще дуже багато чого поганого, але це </span>
<span>- моя краïна!" Нам треба це взяти за приклад. Значення цього твору i сьогоднi </span>
<span>дуже велике. Вiн допомагає нам зрозумiти, як треба поводити себе в наш с кладний </span>
<span>i такий суперечливий час.</span>
<span>Кулiш яскраво зобразив процес украïнiзацiï, який вiдбувався у двадцятi </span>
роки. Ї саме завдяки цьому п'єса не втратила своєï гостроти i в наш час.
<span>Чому? Тому, що дiйснiсть того часу i наше буття схожi: в Украïнi вiдбувається </span>
<span>процес вiдродження нацiональноï культури та мови, нацiональноï </span>
<span>самосвiдомостi та украïнськоï нацiï взагалi. Украïнiзацiя, як </span>
<span>i будь-що, має i своïх прихильникiв, i своïх супротивникiв. Однi </span>
<span>допомагають ïй, iншi стають на перешкодi. Представникiв обох таборiв можна </span>
<span>зустрiти навiть в однiй родинi. Такою є родина Мазайлiв. Сам Мина, його дружина та </span>
<span>дочка Рина </span>
<span>- це противники украïнiзацiï. Всi родичi, окрiм сина Мини Мокiя, дуже </span>
<span>бажають змiнити своє "плебейське" прiзвище Мазайло, яке здається ïм </span>
<span>"недоброзвучним", на Тюльпанова, Розова, Сiренєва або Алмазова, чи вже на крайнiй </span>
<span>випадок </span>
<span>- на Мазенiна. Для змiни прiзвища у них є кiлька "дуже вагомих" пiдстав. По-перше, </span>
<span>головi родини нiколи не щастило через це прiзвище: у школi його на регiт брали, </span>
<span>жодна гiмназистка не хотiла з ним гуляти, за репетитора не брали, на службу не </span>
приймали, од кохання вiдмовлялися
<span>ЇМазайло! Жiнку свою вiн вже обдурив: сказав, що прiзвище його Мазалов, а не </span>
<span>Мазайло. По-друге, Мина прагне будь-що пробитися до "вдасть iмущих". А щоб досягти </span>
<span>цього, переконаний вiн, треба зректися своєï предкiвщини, змiнити </span>
<span>украïнське прiзвище, тобто зректися власного "я". А по-третє, в той час дуже </span>
<span>багато хто змiнював своє прiзвище. Це була, так би мовити, мода. Тож Мина не хотiв </span>
<span>вiдставати. Крiм цього, можна було б похвалятися новим прiзвищем перед сусiдами. </span>
<span>На думку Мини пiсля змiни прiзвища для нього почалося б нове життя. Вiн вважає, </span>
<span>що перед ним одразу одчиняться всi дверi, думає, що зi змiною прiзвища вiн </span>
<span>змiнить також i ставлення оточуючих до себе: його будуть шанувати, всi будуть </span>
<span>вважати за честь бути з ним знайомими, а особливо </span>
<span>- приймати у своєму домi. Нарештi його мрiя збулась: вiн став Миною Мазєнiним. </span>
<span>Але Мазайлу-Мазєнiну не вдалося здiйснити все, чого вiн так прагнув: за </span>
<span>систематичний i зловмисний опiр украïнiзацiï його звiльнено з посади. </span>
<span>Отже головне в людинi </span>
<span>- це ïï вчинки, ïï душа, а не зовнiшнiсть, прiзвище чи </span>
багатство. Палкий прихил
<span>Їьник украïнiзацiï в родинi Мазайлiв </span>
<span>- це Мокiй. Вiн не лише не бажає змiнювати своє малоросiйське прiзвище на </span>
<span>Мазєнiна, а навпаки, намагається додати до власного прiзвища ще й Квач, щоб було </span>
<span>виключно украïнське прiзвище. Мока </span>
<span>- украïнець в душi, а не лише на словах. Вiн дуже чiтко i дохiдливе </span>
<span>висловлює своï думки про украïнiзацiю, дивовижно нiжно вiдчуває всi </span>
<span>вiдтiнки, всi нюанси украïнських слiв. Наприклад, слово "бринить" вiн не </span>
<span>переклав просто "звучить", а розкриває його повний змiст на прикладi багатьох </span>
<span>словосполучень, щоб Уля зрозумiла всю красу i дивовижнiсть украïнськоï </span>
<span>мови: орел бринить, снiжок бринить, думка бринить, спiв бринить. Мокiй так </span>
<span>впевнено доводить своï думки, що навiть змiг переконати Улю, яка згодом </span>
<span>приєдналася до нього. Але ж у цiй пєсi ми бачимо, що й украïнцi можуть бути </span>
<span>рiзними. Такими, наприклад, як Мокiй та дядько Тарас. Вони обидва украïнцi, </span>
<span>але украïнiзацiю сприймають по-рiзному. Мока робить все, щоб полегшити та </span>
<span>прискорити цей процес, а дядьковi Тарасовi це не подобається. Вiн каже: "Їхня </span>
<span>украïнiзацiя </span>
<span>- це спосiб виявити всiх нас, украïнцiв, а тодi знищити разом, щоб i духу не </span>
<span>було..." Рiзниця мiж Мокiєм та дядьком Тарасом в тому, що старий, хоча i за все </span>
<span>украïнське, але за таке, яке було ранiше, за старi звичаï, обряди, </span>
<span>традицiï; вiн не хоче нiчого нового. Я гадаю, що така думка неправильна: не </span>
<span>можна весь час залишатися на одному мiсцi, завжди треба щось оновлювати, йти </span>
<span>вперед, бо без нового iсторiя залишалась би на мiсцi. Кожен час несе з собою </span>
<span>властивi йому ознаки, якi по-новому вiдтiнюють старi традицiï, звичаï та </span>
<span>обряди, а не змiнюють чи вiдкидають ïх зовсiм" Нiколи не можна забувати про </span>
<span>минуле, бо це життя наших предкiв, наша власна iсторiя. Як висновок зi всього </span>
<span>написаного можна сказати лише одне: ми </span>
<span>- украïнцi, живемо в Украïнi, тут жили нашi предки I будут жити нашi </span>
<span>дiти, а тому ми повиннi шанувати та любити i свою краïну, i свiй народ, i </span>
<span>свою мову та культуру, бо все це </span>
<span>- наше. Як кажуть американцi: и Можливо, в цiй краïнi погана економiка, тяжке </span>
<span>життя, багато безробiтних i ще дуже багато чого поганого, але це </span>
<span>- моя краïна!" Нам треба це взяти за приклад. Значення цього твору i сьогоднi </span>
<span>дуже велике. Вiн допомагає нам зрозумiти, як треба поводити себе в наш с кладний </span>
<span>i такий суперечливий час.</span>
0
0