День и Ночь всегда рядом, извечно вместе. Рука об руку они идут по миру, вбирая в себя человеческие жизни и раздаривая всем вокруг маленькие и большие счастья.
Светлый
День – кормилец и защитник. Он статный и величественный, сильный и мудрый, трудолюбивый и веселый. С ним ничего не страшно. В нем светло, тепло и уютно.
Щедрой рукой День дарит всем такие волшебные тихие утренние часы. Они наполнены свежестью и спокойствием. Умиротворенный Мир еще досматривает последние обрывки сновидений. На улицах пустынно. Кое-где начинают петь птички. И кажется, что все замерло на секунду и только ждет взмаха волшебной палочки, чтобы взорваться фонтаном энергии и движения.
Счастливой жизни нет, есть только счастливые дни.
Андре Терье
И вот – первый солнечный луч. Все пробуждается. А через каких-нибудь пару часов Мир уже не остановить. Жизнь играет свою музыку в ритме джаза и босановы. Она наполнена улыбками и ссорами, великими идеями, трудом и праздными минутами, пением ветра и плачем чаек над морем. Дню нравится жизнь, но все равно он влюблен в Ночь.
Верная
Она верной голубкой ждет его после захода солнца. Такая нежная, изящная и немного печальная выглядывает Ночь своего суженного. Она одела свои самые красивые и яркие звезды, вплела в длинные темные косы млечный путь, зажгла по городам романтические огоньки и простелила блестящие лунные дорожки по морям и рекам, чтобы удобно было ее милому домой возвращаться.
Ночью каждый таков, каким ему бы следовало быть, а не такой, каким он стал.
Эрих Мария Ремарк. Время жить и время умирать.
А пока ждет, представляет, как встретит его уставшего, как обнимет нежными сумерками, как будет расспрашивать о проведенных без нее часах. Они будут долго разговаривать, мечтать вместе, строить планы. Так и уснут незаметно – рука в руке.
Сколько существует вселенная, столько же неразлучны День и Ночь – две половинки, созданные друг для друга. Вселенная никогда не лишит их тепла. Только будет освещать им путь, ведущий любовь по кругу.
Дрібні - прикметник
Хвилі - іменник
Зливались - дієслов
До - прийменник
Купи - іменник
І - сполучник
Підкрадались - дієслово
До - прийменник
Берега - іменник
Я ЩАСЛИВА ДИТИНА ТОМУ ЩО У МЕНЕ Є СВЯТА СІМЯ
І Я ТВЕРДО ЗНАЮ ЩО Я НЕ ОДНА!ГОЛОВНЕ ЩОЯ ЖИВУ ДЛЯ ТОГО ЩОБ РОЗВИВАТИ СВОЮ КРАЇНУ,І РОБИТИ СЕБЕ ВІДОМОЮ ЗІРКОЮ
Я ЩАСЛИВА ЩО У МЕНЕ Є ВСЕ!
Домовлятися, занесено, наказувати, висловлений, спечено, застелений, відпущений, причеплений,
Я не думаю, що сьогодні існує такий народ, який вагається, якою ж мовою йому спілкуватися. Коли я думаю про те, що багато наших співвітчизників соромляться розмовляти рідною українською мовою, а то й зовсім її не знають, мені становиться соромно и боляче. Боляче за невважливе ставлення до рідної мови, до мови, яка заслужено вважається однією з самих милозвучних у світі. Соромно за те, що поводимося ми з батьківською мовою по-дикунські, користуючись нею лише у крайніх випадках.
Звернувшись до світової історії, можна побачити, що навіть стародавні народи ніколи не замислювались над тим, якою мовою їм розмовляти – своєю рідною, чи мовою сусідніх народів. Не менш яскравим прикладом поважливого ставлення до своїх традицій, до своєї культури та до своєї мови є індійські, африканські та австралійські племена. Ці нерозвинені племена, далекі від цивілізації, примушені були вчити мову їх колонізаторів, але, незважаючи на це, до нашого часу зберегли культуру та мову своїх племен і досі добре на ній розуміються.
Від душі хочеться вірити, що пройде час і українська мова не залишиться для наших співвітчизників лише державною мовою для службового використання, а стане мовою повсякденного спілкування. Хочеться вірити, що ми будемо чути рідну мову на вилиці, в родині, будемо нею спілкуватися та думати по-українські. А поки що залишається чекати, коли прийде до нас усвідомленні важливості рідної мови. Лише після цього ми зможемо в повній мірі вважати свою країну великою європейською державою.
Україна – вільна та демократична держава, тому ніхто тне забороняє спілкуватися громадянам на тій мові, яка їм більше до вподоби, але знати рідну мову, вміти її розуміти та розмовляти по-українські повинен кожен справжній патріот і громадянин України. Не слід забувати про її вивчення, адже ми не дивуємось, що багатонаціональне населення Сполучених Штатів поважає державну мову, а основною умовою отримання американського громадянства є гарне знання англійської. Чому ж тоді наші співвітчизники й досі не можуть визначити місце української мови в житті сучасного українського суспільства і незалежної держави?
Кожний із нас повинен усвідомлювати, що «не можна любити народів других, коли ти не любиш Вкраїну». З цими словами Володимира Сосюри важко не погодитись, бо це й насправді так – любити свою країну – це любити і знати її культуру, її традиції та її мову. Любити свою країну – це усвідомлювати себе маленькою часточкою могутнього народу, який протягом багатьох віків прагнув до свободи та незалежності и врешті-решт домігся цього. Як сказав відомий російський письменник М. Пришвін – «Я» можна сказати лише рідною мовою».
<span>Мені і моїм одноліткам треба добре вчити рідну мову, знати та поважати її, не соромитись розмовляти українською, бо це мова Великого Кобзаря, мова великої літератури, відомої у всьому світі, мова наших предків та наших нащадків. Розвиток усіх сфер життя нашого суспільства залежить від мови, а обмежене спілкування на ній може привести до обмеження культурного рівня наших сучасників і майбутніх поколінь. Це ще одна вагома причина, з якої треба знати і вчити українську мову.</span>