Проблема гармонії людини і природи, порушена у драмі-феєрії "Лісова пісня", звучить актуально і в наш час. Якщо сьогодні ми знущаємося над природою, то завтра вона поверне нам свої кривди сторицею. Нам не вистачає любові, шанобливості й віри наших предків, які вміли жити в гармонії з оточуючим світом.
Світ химерних створінь, загадкових лісових духів живе своїм життям, за власними споконвічними законами, аж поки в ньому не з'являється Людина. Поки з потаємними силами природи сусідив тільки дядько Лев, все залишалося так, як було завжди, тому що він розумів ліс і його мешканців. Дядько Лев чудово знав прикмети, згідно з якими вів господарство. Він вчасно виганяв худобу на пашу, знав свою пору на сівбу та на жнива, шанував ліс. А своїй ненаситній сестрі повторював:
Що лісове,
то не погане, сестро, —
усякі скарби з лісу йдуть.
Із силами природи, які у творі уособлюють різні міфічні істоти, дядько Лев знаходив порозуміння, пам'ятав про їхні закони. Лісові мешканці його поважали, ніколи не шкодили, сприяли у господарюванні. Старий дуб на галявині ніби символізував собою їхню взаємоповагу та злагоду. Любов дядька Лева до лісу була такою великою, що він хотів бути там похованим:
Як буду вмирати,
то прийду, як звір, до лісу, —
отут під дубом хай і поховають...
Але ось з'являється юний племінник дядька Лева — Лукаш. Його прихід кладе початок майбутній драмі. Лукаш зустрічає Мавку. Ця лісова жителька уособлює в творі духовність та внутрішню красу людини. Привертає до себе увагу незвичайна співзвучність душевного стану Мавки і поведінки лісу, їх повна гармонія. Від природи добрий і чутливий до краси, хлопець не зміг встояти перед чарами лісової красуні. Кохання відкрило перед ним новий, неповторний світ. І царювала в ньому Мавка, чужа брехні та заздрості, підлості та дріб'язковості. Вона почала вчити Лукаша розуміти, відчувати, любити все живе навколо себе, радіти його радощами й сумувати його смутками. Він мав талант до такого світовідчуття — і Мавка розпізнала в ньому те, чого він ще й сам не усвідомлював:
1. Я люблю спостерігати за пташками.
Люблю спостерігати за пташками. (означено-особове)
2. Друзі вітали Марійку з днем нарождення.
Марійку вітали з днем народження. (неозначено-особове)
3. У кімнаті панувала тиша.
У кімнаті було тихо. (безособове)
4. На вулиці був мороз.
На вулиці було морозно. (безособове)
Народ - слово вжито у називному відмінку.
Говорять, щоб зібрати народ, треба розумні думки у голові мати.
Між словосполученням і реченням існують істотні відмінності:
а) словосполучення — номінативна одиниця, речення — комунікативна, тому слово
сполучення входить у комунікативну систему тільки через речення;
б) словосполучення характеризується інтонацією називання, а речення -повідом
лення;
в) реченням може виступати й один повнозначний компонент, а словосполучення
складається як мінімум із двох;
г) у реченні реалізуються три основні типи синтаксичного зв’язку — предика
тивний, підрядний і сурядний, у словосполученні — підрядний і сурядний.
Однак не всі сполучення слів у реченні є синтаксичними словосполученнями.
Зокрема, не є словосполученнями предикативне ядро речення (Ліс шумить, Робіт
ники працюють, Трава зелена)’, аналітичні форми прикметників і дієслів (більш зна
чущий, буду писати)-, синтаксично нерозкладні конструкції і фразеологізми (Кривий
<span>Ріг, Новий Буг, гарбуза дати, тримати камінь за пазухою).</span>
У лісі тече дуже чисте джерело.