<span>Приказки: Образні порівняння. Характеристики
#1: Ясний, як сонечко.
#2: Чистий, як сльоза.
#3: Зелене, як рута.
#4: Червоний, як жар.
#5: Синій, як буз.
#6: Згубилась, як голка в сіні.
#7: Вишептавсь, як рак у торбі.
#8: Бережи, як ока в лобі!
#9: Дивиться, як кіт на сало.
#10: Витріщив очі, як теля на нові ворота.
#11: Німа, як риба.
#12: Скучає, як собака за києм.
#13: Боїться, як торішнього снігу.
#14: Не поминай лихом, а добром, як хочеш.
#15: Далеко, як небо від землі.
#16: Спить, хоч з гармати стріляй.
#17: Поможе, як мертвому кадило.
#18: Два білих, а третій – як сніг.
#19: Сухий, як перець.
#20: Упертий, як цап.
#21: Хитрий, як лис.
#22: Видно, як удень.
#23: Ніч – хоч в око стрель!
#24: Як в око вліпив.
#25: Тихо, хоч мак сій.
#26: Старий, як світ.
#27: Здорова, як вода.
#28: Гарна дівка, як маківка.
#29: Дівчина – як у лузі калина.
#30: Глухий, як тетеря.
#31: Хай би тебе муха вбрикнула!
#32: Стидно, аж вуха в’януть!
#33: Пропав, як собака в ярмарку.
#34: Солодкий, як мед.
#35: Пристало, як свині наритники.
#36: Розгулявся, як теля на припоні.
#37: Як з гуски вода.
#38: Як руками одняло (хворобу, біль).
#39: Возиться, мов кіт з оселедцем.
#40: Поспішається, як з козами на торг.</span>
Народився 8 січня 1935 року в с. Біївці (Лубенський район, Полтавська область, Україна). За життя Симоненко світ побачив лише один збірник його поезії «Тиша і грім» (1962), друга збірка віршів, «Земне тяжіння» (1964), вийшов вже після смерті поета. Його твори видавалися і перевидавалися до 1968 року, після цього, більше ніж на десятиліття творчість Симоненка зникло з карти української літератури. Повернення поета в літературний процес відбулося в 1981 році, коли був випущений збірник його поезії «Лебеді материнства».З 1990-х років і аж до теперішнього часу (2016) роботи Симоненко регулярно перевидаються, його твори включені в обов'язкову шкільну програму [1].
Писати вірші почав у студентські роки. В умовах доскіпливій радянської цензури друкувався неохоче: за його життя вийшли лише збірки поезій «Тиша і грім» (1962) і казка «Цар Плаксій и Лоскотон» (1963). Зате вже в ті роки набули великої популярності самвидавні вірші Симоненка. Тематично вони становили сатиру на радянський лад ( «Некролог кукурудзяну качанові», «Злодій», «Суд», «Балада про зайшлого Чоловіка»), опис важкого життя радянських людей, особливо селянства ( «Дума про щастя», «Одинока матір») , викриття жорстокостей радянської деспотії ( «Брама», «Гранітні обеліски, як медузи ...»), таврування шовінізму ( «Ні, не вмерла Україна!», «Курдському братові») і так далі. Окремий значний цикл становлять твори, в яких поет висловлює любов до своєї батьківщини України ( «Задивляюсь у твої зініці», «Є тісячі доріг», «Український лев», «Лебеді материнства», «Україні» та ін.).
Саміздатовскім творчістю Симоненко, за визначенням критики, став на шлях, вказаний Тарасом Шевченком, і увійшов в історію української літератури як визначальна постать боротьби за державний і культурний суверенітет України другої половини XX століття. Йому дуже подобалося творчість Т. Шевченка і він намагався бути схожим на нього. Доля літературної спадщини Симоненко невідома. Його самвидавівська поезія, в Радянській Україні в незначній частині опублікована в спотвореному вигляді, поширилася за кордоном і була опублікована (разом з фрагментами щоденника поета «Окрайці думок») в журналі «Сучасність» (ч. 1, 1965) і в збірці вибраних поезій Симоненка «Берег чекань» (1965, 1973) завдяки Андрію Прасолову. В УРСР після смерті Симоненка з його спадщини видано: казка «Подорож у Країну Навпаки» (1964), збірка віршів «Земне тяжіння» (1964) і вибірка з творчості «Поезії» (1966), збірка новел «Вино з троянд» (1965 ; ці новели також увійшли до другого видання збірки «Берег чекань» за кордоном).
У 1963 році Симоненко був затриманий в напідпитку стані (так викладено в офіційній версії інциденту) на залізничній станції Черкаси і побитий співробітниками міліції в транспортному відділенні міліції залізничної станції ім. Тараса Шевченка (м Сміла). Побої сприяли розвитку онкологічного захворювання нирок. Помер в головній обласній лікарні 13 грудня 1963 роки від раку нирок. Похований в Черкасах [2] [1].
Володимир Перепелюк "Cтеповий соловейко".
План:
1. Співоча пташка, закохана в лани.
2. Винахідливість.
3. Спів у польоті.
4. Повне небо жайворонків.
5. Гнізда на землі.
6. Питання, яке цікавить.
<span>Любий Чіпка!<span>
Прочитавши повість Панаса
Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні", я проаналізувала твої
дії. Тож можу запевнити, що ти поводив себе вкрай погано.
По-перше, тобі потрібно поставити ціль у житті,
яку потім ти будеш прагнути досягнути. Тоді ти міг робити якісь досягнення та
прагнути до того, до чого хотів. Адже коли людина має якусь ціль у житті, вона
робить все для того щоб її досягти, а не байдикує, як байдикував ти Чіпка.
По-друге, будь уважнішим до своєї матері, яка з
усіх сил старається тобі допомогти. Вона твоя матір, вона любить тебе і бажає
тобі всього найкращого, які б вона дії не робила, знай зла вона тобі не
зробить. Вона вже старенька і потребує допомоги. Ти повинен піклуватися про неї
так, як вона піклувалася про тебе колись у дитинстві, не забувай того що вона
тебе виростила. Приділяй їй більше уваги!
По-третє, візьми приклад з Грицька. Він виріс у
таких же жорстоких умовах як і ти, проте має родину і достаток. Чіпка, якби ти
був більш активнішим, хотів справді створити добру родину, тобі потрібно було
брати приклад з Грицька, і тоді твоє життя склалося дуже добре, май це на
увазі.</span></span><span>Але в основному, ти
старався, якось покращити себе, хоча це в тебе не зовсім виходило, ти ніби
вставав, але знову падав, і так було кілька разів, я думаю, що в тебе на далі
буде все добре, тому що ти обдумаєш все що я тобі написала, і з робиш свої
висновки!</span>
Ответ:
Табиғат- халықтың қазынасы.Сондықтықан біз оның байлығын пайдалана отырып қорғай біліуімыз қажет қорғауымыз қажет.Табиғи ресурстарын ың себепсіз ж/е жөнсіз пайдалану, өндіріс қалдықтары көбейюі,адамдардың әрекетінен табиғат ресурстары өзгереді, табиғатқа кері әсерлерін беріп жатыр.Табиғи нысандар, өсімдіктер мен жануарлар жылдан жылға азайып бара жатыр біздің табиғатымызды аяламағандықтан.Зиянды заттардың кесірінен экология апатқа ұшырап, адамдарға ж/е басқа тіршілік иелеріне зиян тигізуде .
