Твір - опис зими
Зима — це дивовижний час року. З настанням зими приходять холоди, все на вулиці вкривається білим, чистим, пухнастим снігом, наче всю землю огортає біла ковдра.
Коли я дивлюся в своє вікно, бачу снігові замети та дітей, що катаються на гірці. Деякі з них грають в сніжки й ліплять снігову бабу. Але все частіше з настанням зими я став бачити незадоволених людей, які ховаються під капюшон чи закутують шарф найсильніше, щоб, напевно, не замерзнути на холоді.
Я дуже люблю зиму, не дивлячись на холоди. Взимку можна кататися на санчатах, на ковзанах, грати в сніжки, ліпити сніговиків чи снігових баб. Звичайно, не можна забувати й про Новий рік, адже це чарівне свято, яке буває лише раз на рік.
1. в)
3. а)
4. г)
6. в)
7. а)
8. б, в)
9. а, е)
10. в, г)
11. б, в)
12. в, г)
13. д, е)
Ш:ити.............................
Вона прокидалася вся зрошена потом, тривожна. Дідусь в білих полотняних штанях і сорочці, з білою бородою зазирає в вулики, щось ворожить. Мої дні течуть тепер серед степу, серед долини, налитої зеленим хлібом. Веселі й забрьохані, ми входимо в ліс.
<span>Бути на сьомому небі – радіти, відчувати надзвичайне задоволення, відчувати безмежне щастя.
</span>Ми часто так говоримо про велику радість, але не всі знають, звідкіля взявся цей вислів і що саме він означав колись. А вислів цей дуже давній. Ще Аристотель, великий грецький учений і філософ IV ст. до н. є., вжив його в творі «Про небо». Пояснюючи, як влаштовано небесне склепіння (у давнину гадали, що небо — це тверда шкаралупа, яка накриває землю), Аристотель висловив нову для того часу думку: небо — це сім непорушних кришталевих півкуль, ніби вкладених одна в одну. До кожної небесної «сфери» прикріплені зірки й планети. Сьоме небо — найвище. Отже, уявляти себе на сьомому небі — те саме, що бути на вершині щастя.
