Сьогодні я прожила день не марно. Чому? А тому що вранці, коли поспішала до школи зустріла стареньку , що несла важку сумку. Я допомогла їй і бабуся подякувала мені. А після уроків я нагодувала маленьке кошенятко, яке жалісно нявкало біля мого будинку. Я налила йому молока. Воно напилося та почало голосно мурликати. У мене настрій був чудовий! Як же небагато треба для щастя!
Жили собі Два півники.Один працьовитий,а другий ледар.Колись завелась там лесичка.Ой...шо буде?,-думає перший,а другому всеодно.Нічого мені вона не зробить.Потім настала ніч.Всі позасинали.А крадійка ока не зімкнула,крадеться непомітно до ледаря.Цап!Біжить перекидається.Другий півник за нею.Втекла,нічого за мною повернеться.Він змайстрував пастку.Чує крадеться,в раз і вона у клітці.Питає:
-Де півник?
За подвір*ям відпусти мене,а я заберуся звідсіля.Побіг півник визволив ледаря й мовив:
-Ось бачиш ти на печі грівся із бідою стрівся.Зрозумів все ледарь і став працьовитим.
- Привіт, друже!
- Привіт, Романе!
- Як ти? Уже готовий до Нового року?
- Звичайно, вже і ялинку поставив, і готуюсь з подарунками. А ти, Олеже?
- Я теж квапливо готуюсь до свого улюбленого свята.
- Це теж одне з моїх найулюбленіших свят, адже Новий рік - це не просто свято, не просто засніжені вулиці, прикрашені ялинки, а чудовий настрій і не тільки. Ти як думаєш?
- Цілком погоджуюсь з тобою.
- Гаразд, я мушу йти ще за подарунками для бабусі й дідуся.
- Щасти.
<span>Сонце сховалося за хмари, небо стало сірим та низьким. У повітрі повіяло прохолодою. За кілька хвилин з тихим дзвоном упали перші краплини, усе стрепенулося, і вже широкою чарівною музикою зашумів дощ. Мені подобається звук дощу, він допомагає розслабитися й відпочити. Звук різниться залежно від того, куди падають краплі. Дощ ніжно шелестить по листю дерев, настирливо стукає в металеві дахи, весело дзвенить об калюжі. Він вистукує свої мелодії по моєму підвіконні і я зачаровано слухаю цю музику за вікном.</span>