Я на цій роботі і швець і жнець, сам вирішую, що робити. Поспілкувавшись з нашим сусідом, можу говорити про те, що він ні риба ні м'ясо, нічого собою не предсталяє. У мене був конфлікт з директором фірми, він накричав на мене ні за що ні про що, не вияснивши правду. Він насільки скупий, що про нього говорять "ні собі ні людям". Кажуть, що ти зовсім пропав, від тебе уже давно ні слуху ні духу. Неможливо так жити, щоб усім вгодити - і вашим і нашим. Чому ти не розвиваєшся, не рухаєшся вперед, а стоїш на позиції - ні туди ні сюди. Щось ти таке говориш, що ні в тин ні в ворота.
Ніби просте слово «барви», а який місткий глибокий зміст можна в нього вкласти. Адже словом можна підтримати, можна знищити, можна понівечити все життя, а можна зробити людину щасливішою. Таке воно звичайне-незвичайне слово. Його барвисті відтінки відтворюють внутрішній світ людини, показуючи її ставлення до оточуючого суспільства, до оточуючого світу, до природи. Я не хочу писати твір, в якому будуть чергові фрази, цитати відомих поетів, митців. Собі на меті ставлю відтворити суспільне значення барвистості українського слова, слова взагалі…
У наш час боляче постає питання інформаційної війни. І знову саме слово стає основним інструментом! Саме з його допомогою піднімають народні маси, намагаються протиставити націю проти нації. Мова наша така мелодійна, неповторна, бо увібрала в себе гомін полів і лісів, вона зіткана калиною, барвінком і вишневим цвітом. Для кожного українця рідне слово пов’язане з краєвидами, з картинами сільської природи і міськими пейзажами. У ній відбиваються звичаї, традиції, розум і досвід, краса і сила українського народу. Ще в дитинстві вона допомагає нам пізнати світ, відкривати для себе таємниці життя. Без мови не може розвиватися жодна нація, бо вона допомагає людям обмінюватися думками, висловлювати почуття, досягати взаєморозуміння, створювати духовні цінності.
Гірка, гірський, горизонт, горобина, горох, горобець, горить
<span>свіжа риба - тухла риба
свіже повітря - забруднене повітря!!!!!!!!!!!!!!!
Це можливо не правильно я не знаю!</span>
Прийшла весна у рідний край, та принесла із собою легкий, м'який вітерець. На деревах почали з'являтися листочки. Сніг почав танути, на пагорбі вже пробивалися квіточки. Он видно зайця, який, пробігши, прим'яв травичку. Пташки, з різнокольоровим пір’ям оселилися на верзівці мого солом'яного даху. На подвір’ї мурликали кошенята, і терлися об лавку. З-за хвіртки виглядала корова, яка тільки-но встала з м'якого сногу сіна. Курочки дзьобали черв'яків, що повиповзали зі своїх схованок! Весна прийшла!
