Святий Миколай
- Що ти хочеш отримати в нагороду за добре життя на землі? - запитав Го-сподь у Миколая, коли після смерті його душа постала перед престолом Всевишнього.
- Нічого не хочу, - відповів Миколай, тільки дозволь мені, Боже, хоч інколи сходити з неба на землю і відвідувати дітей, яких я дуже сильно люблю.
- Я знав, що ти про це попросиш. Ти зможеш це робити. Щороку, в день своїх іменин, сходитимеш на землю.
З того часу в ніч з 18-го на 19-те грудня Миколай ходить по землі і розносить добрим дітям подарунки. Своїм прикладом він і нас заохочує чинити добро для ближніх і дуже радіє, коли і дорослі, і діти йому в цьому допомагають.
Ти, звісно, здогадуєшся, що ця розповідь про святого, який своїми молитвами лікує всілякі недуги, допомагає у скрутні хвилини, який оберігає подорожуючих на суші і на морі, відганяє від них біду; про святого, який знайшов своє щастя у тому, щоб служити Богові і дарувати радість іншим людям.
Його знають і шанують в цілому світі, до нього моляться і просять про опіку, йому навіть пишуть листи і запрошу-ють у гості! Бо він - святий Миколай Чудотворець.
Святий Отче Миколаю,
великий і предивний чудотворче,
Щиро благаю тебе,
поспіши до мене зі своєю поміччю,
за-хисти мене й усіх людей
від вогню й води, від голоду й пошести,
від тяжкої хвороби й несподіваної смерти.
Хорони мене через ціле моє життя.
Зима це прекрасна пора року. Чому я так вважаю ? Та тому що ранкові сніжні пейзажі зачаровують своєю красою, а вечірній блиск снігу чарує. Сніг на гіллі красиво спадає залишая слід на землі, сніжні перемети, замерзша на дахах та гілках голих дерев вода перетворилася на дивовижні та красиві льодові фігури. Зимові свята з купою традицій та різних своїх особливостей. Перехід з одного року в інший, зимові віршики маленьких дітей, колядки, пшениця перед дверьми після свята. Снігові фігури, фортеці, ігри в сніжки, санки, лижі.
Хіба потрібно ще щось говорити? Саме за це я і люблю зиму, таку холодну, але по своєму теплу пору року.
<span>Протягом свого історичного розвитку український народ переживав безліч трагічних і драматичних періодів. Та, незважаючи на це, він ніколи не впадав у відчай, «не плакав», а перемагав, знаходив у собі внутрішні сили виживати й творити добро. Мені здається, що неабияку роль у цьому відіграло, передусім, надзвичайне вміння українців жартувати, сміятися. Тому, на мою думку, саме веселу вдачу варто вважати однією з головних рис українського національного характеру, яка допомагала й допомагає йому не впадати в гріх розпуки й сліз (а буття нашого народу ой як часто давало приводи для цього!). Істинно девізом нашого народу могли б стати слова: «Треба сміятися, щоб не плакати!»</span>
Сподіваюся,так)
Але не зовсім впевнена,адже іноді при сварці можу накоїти щось погане
Знаю только первое.
Сильні,незалежні,гарні чоловіки воюють на війні