«Хто це робитиме? – спитав він.
«Що це значить?» – спитала вона.
«Куди ти йдеш?» – спитав Андрій.
«Де це буде?» – спитала вона.
«Оце й усе?» – сумно спитав він
Він спитав, хто це робитиме.
Вона спитала, що це значить.
Андрій спитав, куди він іде.
Вона спитала, де це буде.
Він сумно спитав, чи це й усе.
[йасен], [джерело]( над "дж" малюєш зверху дужку типу шапочки, що означає один звук.)
Ніжністю, кров‘ю , річчю, тінню
За вікном - осінь. Як завжди біжить пустотливий осінній дощ. Все навколо завмирає і я знаходжусь наче у казці, яку і сам створив (сама створила). Я виходжу на вулицю і відчуваю, як моросить цей дощ мені тіло. Осінньою зливою насолоджується вже посохла від літа травичка. Вона наче знову народилась, десь зелена, а десь зовсім жовта. Цея злива змушує барвисте листячко падати на землю. Потім йдучи до школи я буду згадувати цей постотливий осінній дощик
Зійди, місяцю, на моєю хатою, принеси радість весни у сумне село.
Дієслово: зійди, принеси
Прикметник: моєю, весни, сумне
Іменник: хатою, радість, село
Присудок: зійди, принеси
Означення: над моєю хатою, у сумне село
Підмет: радість
Додаток: весни