Неозначена форма дієслова<span> називає дію, стан або процес, але не вказує ні на час, ні на особу, ні на число, ні на рід. На кінці вона має суфікс -ти (-ть).</span>
У тому, що він за 10 років війни загубив багато друзів та родичів, а потім ще й на дорозі до дому він зустрів багато перешкод і ще 10 років намагався дістатися дому. і він єдиний повернувся на о.Ітаку з усієї команди з 12 кораблів.
Ішов підпасок і тягнув позад себе батіг, потім хвацько стрельнув ним, сказавши дядькові Степану, що йому потрібен кінь для приводу. Шептало зіщулився від звуку батога, шарпнувся разом з іншими кіньми в закуток й гидливо підібрав губи, бо ненавидів табун, гурт і загорожі. Спочатку бригадні коні глузували з нього, потім самі стали його обходити.
Неприємна, знайома млявість — провісниця всяких прикростей — закралася в груди коневі. Звичайно, візьмуть його, хоча завтра вихідний і хотілося 6 відпочити. З конюхом у Шептала особливі стосунки: той його не б’є, не посилає на важку роботу, бо він — білий кінь, а потрапив у бригадне стовпище через злий випадок.
І все-таки вибір упав на Шептала, який вважав принизливим для себе цілий день ходити по колу або в упряжі по вулицях святкового міста (хай соромно буде людям, які загнуздали його, білого коня!).
Шептало шукав виправдання конюхові — значить, він не міг інакше вчинити. Ще коли його, молодого й гордого, привчали до упряжі, ганяли до сьомого поту, до кривавих рубців, він зрозумів, що люди рано чи пізно його зломлять, тому краще прикинутися покірним. Він не розумів деяких коней, котрі на кожному кроці намагалися суперечити, огризатися, адже цим нічого не досягнеш, окрім батога.
Шептало йде трохи ззаду й уявляє, що не його женуть на водопій, а він жене і табун, і конюха разом з ними. Він піднімає голову й ласкаво, заклично ірже. Але його тут же наздоганяє Степанів батіг і лайка. Образа була така несподівана, така болюча, що Шептала охопив відчай. Він побачив своє підневільне, принизливе становище без прикрас.
Мальчику было 6 лет, он прочитал книгу где удав может глотать жертву целиком,потом он нарисовал удава который проглотил слона. Когда он показывал свой рисунок, то взрослые думали что это шляпа, взрослые так подумали потому что мальчик с ими говорил о гольфе, политике и галстуке, о удавах речи не было.
Книга Маленький принц рассказывает о необыкновенной встрече пилота из-за неполадок в моторе летчику пришлось посадить самолет в пустыне . Повесть по форме и сказка по сюжету, повествование всем серьёзным вопросам: о любви, дружбе, верности и ответствености за близких.<span>
</span>
