Золота осінь Закінчилось тепле літо . Осінь вступила у свої хмурі та холодні права. З дерев повільно падає пожовкле листя кружляючи повільно у осінньому танку . У теплі краї летять птахи що запізнилися бо навчали своїх діток літати .У лісі під листям спрятались грибочки щоб не замерзнути .Небо затягли сірі хмари ..Маубуть буде дощ.На вулиці вже нечутно веселих криків дітей бо усі сидять у теплих хатинках .Піднявся невеликий вітер.Почало моросити Ось пришла наша золота осінь.
Кадити фіміам
Собаку з'їсти
На всіх парах
На всіх бричках
Мати дій у голові
Розв'язати руки
Ахіллесова п'ята
Аріднова нитка
Гордіїв вузол
Прокрустове ложе
Сізіфова праця
Танталові муки
Думаю що так
Какие слова ?
ffffffffffffffffffffffffffffffffffffffffffffffffffff
Старі люди розповідають, що якось небо дорікнуло польовим рослинам за невдячність:
— Багато квітів вітають мене своїми пахощами, своїм таємничим шепотом. Тільки ви, невдячні, мовите й на мене не дивитесь. А я ж напуваю вас дощиком, зігріваю сонечком.
— Ні, ми не такі,— відповіли квіти польові.— Ми тобі дуже вдячні, але не сміємо про це сказати.
— Гаразд, якщо ви не можете піднятися до мене, то я прихилюся до вас.
І небо просило землю виростити серед колосків клаптики його самого. Так небесна голубінь розлилася серед золотих хлібних ланів. І колоски змогли нахилятися до голубих квіток, пестити їх і розповідати про свою любов до синього неба.
Може, тому, що волошка — небесні очі на землі, а квітами люди лікують хвороби очей.
