Ця проста та нехитра квіточка росте усюди: у садочках та палісадниках, у парках та на городі. Навіть інколи зненацька з’явиться посеред шумної міської вулиці, нагадавши перехожим про красу природи. А справжній дім та родина ромашки – у великому різнотрав’ї українського поля.Маленька ромашка не впадає в око великими розмірами, не має пишних «вогняних» пелюсток. Її не одразу помітиш серед пишних лілей, троянд, жоржин та орхідей. Але проста, скромна краса ромашки все одно незрівнянна. Недарма в літературі ця квітка є символом доброти, юності та скромності.Кругла серединка квіточки радує око яскраво-жовтим кольором. А прямі пелюстки, які оточують її по колу, біленькі та ніжні-ніжні. Ромашка, неначе маленьке сонечко, вбране у білі шати, усміхається до всіх навкруги.А яка ромашка пахуча! Вийдеш влітку в український степ та обов’язково знайдеш місце, густо заросле ромашками. Тут метушаться мурахи, співають цвіркуни. Зануришся в букет та отримаєш неймовірну насолоду від його медвяного запаху. Ромашка пахне неначе самим життям та самою родючою землею Батьківщини.Є багато різних видів цієї квітки: ромашка лікарська, садова, польова, пахуча та інші. Іноді – це маленька самотня квіточка на тонкій стеблині, іноді – ціле поле!<span>Скромна ромашка є щедрою. Вона лікує люде . Ця квітка дуже не звичайна ті
</span>
Забивати козла- грати в доміно
Сумний - безрадісний
Широкий - безмежний
Тихий - безшумний
Жорстокий - безсердечний
Лихий - бездушний, безжальний
Дорогий - безцінний
Пустинний - безлюдний
<span>Сухий - безводний</span>
И.п. - (Сколько?) шестнадцать
Р.п. - (Чего?) шестнадцати
Д.п - (Чему?) шестнадцати
В.п. - (Что?) шестнадцать
Т.п - (Чем?) шестнадцатими
А.п. - (О чём?) о шестнадцати
<span>Казка про займенник У давні часи в одному царстві жили собі добрі та веселі люди. Вони працювали не покладаючи рук і тому їхня держава славилась багатством та достатком. А недалеко, серед темних скель у Чорній печері жила зла чаклунка. Вона давно розмірковувала над тим, як завдати шкоди людям. Чаклунка взяла свою чарівну палицю, ударила тричі об землю і промовила: «Хай ці щасливчики забудуть свої імена, хай діти забудуть імена батьків, а батьки — імена дітей. Тоді вони обов’язково посваряться». І враз люди стали злі, роздратовані, сумні. Так тривало доти, доки мешканці царства не зрозуміли, що вони забули свої імена, імена знайомих, назви всього, що їх оточувало. А як повернути імена, як дізнатися про назви предметів вони не знали. Якось до їхнього царства потрапив добрий мудрець, люди розповіли йому про своє горе і попросили про допомогу. — Добре, я допоможу вам повернути свої імена, але це буде не відразу,— пообіцяв мудрець.— А поки що я дам вам слова замість імен і назв, які забрала зла чаклунка. Запам’ятайте, ці слова будуть тільки вказувати на особу чи предмет. Ви зможете говорити між собою, не називаючи імен та предметів. Наприклад: кожен з вас про себе говоритиме «Я», а якщо вас буде багато — «Ви». Розповідаючи про когось або про щось, кажіть «Він», «Вона», «Воно», а якщо їх багато — «Вони». А поки прощавайте, я йду до злої чаклунки. Чаклунка погодилася віддати людям їхні імена за умови, що мудрець відгадає її загадки. - По білому полю чорним маком сіяно. - Не думає, не гадає, а інших навчає. - На базарі не знайти, на вагах не зважити. Мудрець відгадав загадки, і чаклунці довелося віддати людям імена. Але мешканцям веселого царства дуже сподобалися слова, які їм подарував мудрець, і вони залишили їх собі, щоб уживати у мовленні замість імен. </span>
