Образ Калини — це постать насамперед трагічна. І трагізм цей полягає в тому: що їй не дано більше, ніж іншим, як, наприклад, дядькові Леву чи Лукашеві. Зрештою, вона така, як ібільшість із нас, а тому, насправді, викликає не осуд, а співчуття як людина, у якої через певні внутрішні(і зовнішні) причини не склалося щасливе життяКалина — це молода повновида молодиця, в червоній хустці з торочками, в бурячковій спідниці, дрібно та рівно зафалдованій; так само зафалдований зелений фартух з нашитими на ньому білими, червоними та жовтими стяжками; сорочка густо натикана червоним та синім, намисто дзвонить дукачами на білій, пухкій шиї, міцна крайка тісно перетягає стан і від того кругла, заживна постать здається ще розкішною. Образ Килини «Лісова пісня» є символом ненажерливості, непримиренності, насильства й ненависті, це людина, в якої немає нічого святого. Мавка – це символ кохання і вічно молодої весни. Все прекрасне в неї асоціюється з чудовою музикою весни, яку почула від Лукаша. ЇЇ не може захопити Перелесник, який втілює молодість, вроду і пристрасну любов. Вона прагне не лише пристрасті, а й духовної спорідненості і любові на все життя. Глибоке і самовіддане кохання до Лукаша – найкращий цвіт її душі.Мавка перша запитує : «Чи гарна я тобі?», захоплюється, що люди, як голуби паруються навік. Заради коханого вона залишає ліс і йде між люди. Трагедія Мавки породжена розходженням між мрією і дійсністю. Високі мрії про вільне і щедре, як сама природа, життя не могли здійснитися в умовах суспільства, заснованого на принципах класової нерівності і власнцьких інстинктів. Мавка – це маленька часточка природи, яка вимагає до себе дбайливого ставлення. Леся Українка наділила Мавку співучою, подібною до дзюрчання струмка, мовою, дала ій прекрасну вроду. Вона розуміє мову дерев, квітів. Вона сама, як ніжний пролісок, шо радіє першому сонячному промінчику. Устами лісової дівчини поетеса розповідає про символічні образи дикої рожі, ясена, берези, вільхи, осики, дуба, терена, клена, глоду.
У нас стоїть питання" Чи можу я ризикнути життям щоб виправити помилки інших?" Так, звичайно Ви можете це зробити. Але для чого Вам це потрібно. Якщо Ви на 100% впевнені, що цю помилку треба виправляти, подумайте, а що скаже цей самий, який допустив помилку. Якщо я не помиляюся, Ви хочете щось виправити після помилки саме близького або дорогого для Вас людини? А чи впевнені Ви що він скаже "Дякуємо" і не відвернеться від Вас після цього? Ми, люди, в більшості своїй, зазвичай свої помилки ненавидимо і не любимо про них згадувати. І вже тим більше ми терпіти не можемо ніяких рятівників, вибачте на слові "витирати за нас попу" і виправляють наші власні ляпи. Адже кожен з нас вважає, що досягнувши певного віку, він (вона) має право на будь-які помилки в житті, будь-яким спробам, претензії, нехай і невдалі спроби в чомусь.
Можливо буде краще залишити вчинила помилку, він сам згодом зрозуміє і якраз пам'ять стане гіршим покаранням. А якщо чужу помилку виправлять інші - людина залишиться "в дитячому садку" і ніколи нічого не зрозуміє і не навчитися відповідати за свої вчинки.
Для мене цікава творчість шевченка тим що він був патріотом України любив писати вірші..малювати картини..шанував свою батьківщину хотів відати все за неї за свою вкраїну..бо коли ми читаємо його твори вірші. .то ми нече в той опис ,історії ..казки вникаємо тому нам дуже цікава творчість Шевченка
На мій погляд,дружба наповнює буття радістю,коли від щастя перехоплює подих.
По-перше, жодні багацтва світу не можуть замінити людину,якій можна довіритися,яка ніколи тебе не зрадить.
По-друге, саме з друзями пов'язані найкращі моменти життя,які закарбовуються в пам'яті назавжди.Такі люди підтримують нас у будь-яких ситуаціях.Без них життя втрачає всі барви.
Дружба - одна з найбільших цінностей,що дає змогу відчути життя в усіх його барвах,друг потрібен ів скрутну,і в радісну хвилину.Тому,бережіть і цінуйте дружбу,завжди захищайте один одного і ніколи не здавайтеся!