Образ Калини — це постать насамперед трагічна. І трагізм цей полягає в тому: що їй не дано більше, ніж іншим, як, наприклад, дядькові Леву чи Лукашеві. Зрештою, вона така, як ібільшість із нас, а тому, насправді, викликає не осуд, а співчуття як людина, у якої через певні внутрішні(і зовнішні) причини не склалося щасливе життяКалина — це молода повновида молодиця, в червоній хустці з торочками, в бурячковій спідниці, дрібно та рівно зафалдованій; так само зафалдований зелений фартух з нашитими на ньому білими, червоними та жовтими стяжками; сорочка густо натикана червоним та синім, намисто дзвонить дукачами на білій, пухкій шиї, міцна крайка тісно перетягає стан і від того кругла, заживна постать здається ще розкішною. Образ Килини «Лісова пісня» є символом ненажерливості, непримиренності, насильства й ненависті, це людина, в якої немає нічого святого. Мавка – це символ кохання і вічно молодої весни. Все прекрасне в неї асоціюється з чудовою музикою весни, яку почула від Лукаша. ЇЇ не може захопити Перелесник, який втілює молодість, вроду і пристрасну любов. Вона прагне не лише пристрасті, а й духовної спорідненості і любові на все життя. Глибоке і самовіддане кохання до Лукаша – найкращий цвіт її душі.Мавка перша запитує : «Чи гарна я тобі?», захоплюється, що люди, як голуби паруються навік. Заради коханого вона залишає ліс і йде між люди. Трагедія Мавки породжена розходженням між мрією і дійсністю. Високі мрії про вільне і щедре, як сама природа, життя не могли здійснитися в умовах суспільства, заснованого на принципах класової нерівності і власнцьких інстинктів. Мавка – це маленька часточка природи, яка вимагає до себе дбайливого ставлення. Леся Українка наділила Мавку співучою, подібною до дзюрчання струмка, мовою, дала ій прекрасну вроду. Вона розуміє мову дерев, квітів. Вона сама, як ніжний пролісок, шо радіє першому сонячному промінчику. Устами лісової дівчини поетеса розповідає про символічні образи дикої рожі, ясена, берези, вільхи, осики, дуба, терена, клена, глоду.
Пропоную скласти такий план до твору "Снап": 1. Посилка з маленьким собакою. 2. Методи виховання. 3. Снап на полюванні. 4. Полювання на молодого вовка. 5. Остання битва Снапа.
Через воду він проводить, А сам з місця вік не сходить. (Міст)* * * По полю ходить, жне, косить, Зерно молотить, хліба не просить. (Комбайн)* * * Хоч не літак, а крилатий, Без крил не може працювати. (Вітряк)* * * Знизу клин Зверху млин. Тече вода А їй не біда. (Парасолька)* * * І червона, й соковита, Та гірка вона все літо. Припече мороз – вона Стала добра й смачна. (Калина)* * * Кавунчики дрібненькі, Смугасті та кисленькі, У колючки вбралися І кущиком назвалися. (Аґрус)* * * Мов маленький м’ячик, Висить, а не скаче, Рум’яне, гладеньке, На смак солоденьке. (Яблуко) * * * Торох, торох, Розсипався горох. Почало світати – Нема що збирати. (Зірки)* * * Дерев’яний та довгенький, Маю носик я гостренький. На білому слід лишаю, Усіх діток потішаю. (Олівець)* * * Ухопився за дріт, Покотився у світ, Потяг близняток Цілий десяток. (Електровоз)* * * Коли хочеш ти читати, То повинен мене знати, А коли мене не знаєш, То нічого не вчитаєш. (Абетка)
Є таке чарівне слово І звучить воно чудово. Слово це чарівне - літо, Соком сонячним налито. Треба все про нього знати, Вільний час улітку мати. Ось така словесна гра, Осінь - літечка сестра.
На уроках української літератури ми обговорювали тему мистецтва. Одним із моїх улюблені напрямків є музика.Для мене музика означає гармонія з самим собою.Звичайно є багато її стилів, але мій улюблений - це класика, адже саме класична музика найбільш гармонійна.Саме тому я хотів розповісти про найкращий на мою думку вид мистецтва- музичне мистецтво.
