В. А. Жуковский. Стихотворения: "Светлана"; "Море"; "Вечер"; "Невыразимое"
А. С. Пушкин. Стихотворения: "Деревня", "Бесы", "Зимний вечер", "Пущину" ("Мой первый друг, мой друг бесценный… ", "Зимняя дорога", "К Чаадаеву", "Во глубине сибирских руд… ", "Анчар", "На холмах Грузии", "Я вас любил… ", "К ***" ("Я помню чудное мгновенье… "), "Мадона", "Эхо", "Пророк", "Поэту", "К морю", "Из Пиндемонти"и др.
Н. А. Некрасов. Стихотворения: "Я не люблю иронии твоей… ", "Рыцарь на час", "Умру я скоро… ", "Пророк", "Поэт и гражданин", "Тройка", "Элегия"
Ф. И. Тютчев. Стихотворения: "Осенний вечер", "Silentium", "Не то, что мните вы, природа… ", "Еще земли печален вид… ", "Как хорошо ты, о море ночное… ", "Я встретил вас… ", "Чему бы жизнь нас ни учила… ", "Фонтан", "Эти бедные селенья… ", "Слезы людские, о слезы людские… ", "Умом Россию не понять… ", "Я помню время золотое… ", "О чем ты воешь, ветр ночной? ", "Тени сизые сместились… ", "Как сладко дремлет сад темно-зеленый… " и другие
А. А. Фет. Стихотворения: "Я пришел к тебе с приветом… ", "Еще майская ночь… ", "Шепот, робкое дыханье… ", "Это утро, радость эта… ", "Севастопольское сельское кладбище", "Облаком волнистым… ", "Учись у них - у дуба, у березы… ", "Поэтам", "Осень", "Какая ночь, как воздух чист… ", "Деревня", "Ласточки", "На железной дороге", "Фантазия", "Сияла ночь. Луной был полон сад… "и др.
И. А. Бунин. Стихотворения: "Последний шмель", "Вечер", "Детство", "Еще холоден и сыр… ", "И цветы, и шмели, и трава… ", "Слово", "Витязь на перепутье", "У птицы есть гнездо… ", "Сумерки"
А. А. Блок. Стихотворения: "Вхожу я в темные храмы… ", "Незнакомка", "Сольвейг", "Ты - как отзвук забытого гимна… ", "Земное сердце стынет вновь… ", "О, весна без конца и без краю… ", "О доблестях, о подвигах, о славе… ", "На железной дороге", циклы "На поле Куликовом" и "Кармен", "Русь", "Родина", "Россия"и др.
А. А. Ахматова. Стихотворения: "Песня последней встречи", "Ты знаешь, я томлюсь в неволе… ", "Перед весной бывают дни такие… ", "Заплаканная осень, как вдова… ", "Я научилась просто, мудро жить… ", "Родная земля"; "Мне ни к чему одические рати… ", "Не с теми я, кто бросил землю… " и др.
С. А. Есенин. Стихотворения: "Гой ты, Русь моя родная… ", "Не бродить, не мять в кустах багряных… ", "Не жалею, не зову, не плачу… ", "Мы теперь уходим понемногу… ", "Письмо матери", "Отговорила роща золотая… ", "Я покинул родимый дом… ", "Собаке Качалова", "Русь Советская", "Запели тесаные дроги… ", "Неуютная жидкая лунность… ", "Спит ковыль. Равнина дорогая… ", "До свиданья, друг мой, до свиданья… " и др.
<span>В. В. Маяковский. Стихотворения: "А вы могли бы? ", "Послушайте! ", "Нате! ", "Вам! ", "Скрипка и немножко нервно" и др.</span>
Вопросы по содержанию:
1. Как родители ласково называли Петра Гринева? (Петруша)
2. Куда именно, в какой город, Андрей Гринев отправил сына на военную службу? (В Оренбург).
3. Что подарил главный герой повести незнакомцу, за то, что тот показал ему дорогу? (Тулупчик из зайца)
4. Как Швабрин хотел заставить Машу выйти за него замуж? (Морил голодом и запер в крепости)
5. Кем на самом деле оказался Пугачев? ( Тем, самым незнакомцем, которому Петр Гринев подарил тулупчик из зайца).
Головний герой трагедії Гете — вчений Фауст. Він прожив велике життя, набув багато різноманітних знань, але істина залишилася недоступною. Втомившись від наукових пошуків, Фауст розуміє, що життя проходить повз нього. Він розчарований, на межі самогубства. У нього більше немає стимулу продовжувати наукові дослідження, пошук істини. Заради того, щоб прожити життя заново, він закладає душу дияволу. В обмін Ліефістофель дарує Фаустові молодість.У Фаусті Гете підкреслює найважливіші властивості людської натури: невдоволеність досягнутим і спрямованість до ідеалу. Його головні якості — гострий розум і прагнення до самопізнання світу. Героєві притаманний постійний творчий неспокій, схильність до пошуків нових знань, проникнення в глибинну суть життя. Він не прагне почестей і слави та хоче перетворити землю на квітучий сад. Вступаючи у боротьбу з природою, Фауст мріє зробити людей вільними і щасливими.Народна легенда про Фауста в 1593 році була доповнена життєписом Вагнера — учня Фауста. Вагнера ми бачимо безпутним волоцюгою, який опанував таємниці магії, а після смерті Фауста успадкував його багатство. Для Гете дуже важливе зіставлення характерів двох учених — Фауста і Вагнера. Не слід вважати, що Вагнер — особистість, не наділена талантами. У другій частині трагедії йому навіть вдається створити штучну людину — Гомункула. Та все ж Гете не визнає шляху, обраного Вагнером.Зміст “Фауста” універсальний: він розповідає про молодість і старість, життя і смерть, війну і мир, побут, політику, науку і мистецтво. Головна тема трагедії — пошуки людиною сенсу буття і свого призначення. Створюючи образ Фауста, Гете на власній долі в першій частині твору показав здійснення всіх можливих бажань людини, а в другій частині — безмежні можливості людства. У першій частині гонитва героя за насолодами закінчується загибеллю героїні. У другій частині трагедією стає прагнення героя вдосконалити природу, внести свої прагматичні виправлення у світобудову. Отже, на думку Гете, максималістське здійснення волі спричиняє трагедію.Закінчена тривала мандрівка у пошуках прекрасного. Душа Фауста повертається до Бога. Прекрасне знайдене — але у майбутньому, у світі ідей. “Мета нескінченна тут, у досягненні”, — промовляє Гете. Він стверджує: людина величніша за природу, ніщо не може знищити людяність, кохання, свободу розуму. А відповіді на порушені в творі запитання людство ще шукатиме не один рік.Маргарита (Гретхен) — один із найпоетичніший жіночих образів у світовій літературі. Дочка бюргера, проста і невибаглива, вона зображена як дитя природи. Гретхен багато працює: готує їжу прибирає дім, шиє, співає пісні, ворожить на квіточці. Наївна, проста і довірлива, вона дуже подобається Фаусту і відповідаєш його почуття коханням. Але дівчина у полоні релігійних та побутових звичаїв, її лякає незрозумілий їй Фауст.Кохання перетворюється для неї на муку, на невільні злочини. Гине у поєдинку з Фаустом її брат Валентин, помирає від снодійного, даного дочкою, мати Гретхен. Вона сама знищена людським осудом, бо народила позашлюбне дитя. Міщани виганяють її з міста, і Гретхен стає вбивцею рідної дитини. Нещасна жінка втрачає розум, вона чекає страти у міській в’язниці.Чиста і прекрасна душею Гретхен відмовиться віддопомоги нечистої сили, відштовхне від себе Фауста, бо він винний в усіх її стражданнях. У фінальній сцені смерті Гретхен у відповідь на крик Мефістофеля “Вона загинула!” зверху прозвучить: “Вона врятована!” Це голос Господа, який огортає своєю любов’ю будь-яку віруючу душу.“Фауст” Гете — велична художня пам’ятка світової культури. Цей твір зберігає свою актуальність і в наші дні. Високий гуманізм, творчий пошук, поезія труда та пафос творення, що прославлені у трагедії, безмежна віра у краще майбутнє роблять її актуальною і зрозумілою для всіх поколінь. У цьому — глибокий життєствердний гуманізм трагедії.<span>
</span>
В рассказе М,Горького "Старуха Изергиль" рассказывается об авторе,которому старуха рассказывает о свей жизни.О том,как она любила многих,о том,как они погибли.Она рассказала о том,как она спасла от гибели последнюю свою любовь.Также она рассказала две легенды-о сыне орла Ларре,который был наказан вечной жизнью за свою гордыню.И легенду о отважном Данко,который <span>освещал своим сердцем путь.Он бескорыстно спас людей от гибели,а затем умер,отдав им свое сердце.</span>