Ми з вами в цьому світі не самі,
Живуть тут звірі, птахи і комахи.
Одним повітрям дихаємо ми
І ходим під одним небесним дахом.
Хтось ходить по землі, літає хтось,
Та в кожного своя чудова мова.
Коли у дружбі жити навчимось,
То буде в світі світло і казково
Ворони сидять на нижнiх гiлках дерев - буде вiтер.
Вiвцi стукаються лобами - на сильний вiтер.
Жаби завелися дуже гучним хороводом - на дощ.
Якщо в сонячну погоду квiтки кульбаб стулюються - буде дощ.
Снiгур спiває - на снiг, завiрюху.
Горiхiв багато, а грибiв мало - зима буде снiжною i суворою.
-Привіт Петро!
-Привіт Василь!
-Як ти провів зимні канікули?
-Дуже гарно! Я з мамою та татом поїхав до Києву. Він такий гарний узимку: вулиці заметені снігом, а замість листя на деревах ліхтарики висять.
-Та які ліхтарики!-сказав Петро із насмішкою- То гірлянди!
-А як ти їх провів?
-Ми з моїм братом кожен день на ґринджолах каталися. А знаєш скільки ми снігових баб зліпили? Аж п"ять!
-О-о-о! Я теж хочу! Давай сьогодні після школи, я тількі мамі скажу.
-Добре! Мені теж треба батькам це розповісти. Може із нами мій брат піде.
-Гаразд, пішли до класу бо зараз буде дзвінок.
Ответ:
Объяснение:Іван Франко у своїй історичній повісті «Захар Беркут» звернувся до подій сивої давнини. Він відкрив завісу над далеким минулим, оживив його, наповнив оптимістичним звучанням. І Про події, описані І. Франком, збереглося мало документальних даних. Відомо, що під час походу 1241 року орда проходила через місцевості, описані в творі, але в літописах немає жодної згадки про загибель ворожих загонів. Письменник у передмові до повісті писав, що пішов за легендою. Але невідомо за якою. У переказі, записаному в Закарпатті, розповідається про похід 1241 року. Там зокрема сказано, що русини підрубили дерева, склали в купи каміння і перегородили воду. Поширений у Польщі переказ про боротьбу народу з монголами розповідає, що мешканці відсікли відступ монголам у єдиному вузькому проході. Коли засліплені люттю вороги ввійшли в долину, «…почали валитися на них дерева і відламки скель. Монголів, таким чином, зовсім було винищено». Багато спільного мають закарпатська і польська легенди. Особливий наголос у них зроблений на допомозі народові самих природних умов життя. Якщо І. Франко використав не ці два відомі перекази, а інший, то він, безумовно, був дуже близький до них за змістом.
Справді існує село Тухля, про яке розповідається в повісті. Збереглися перекази про походження назви села, пов’язаної з загибеллю великої кількості ординців, від яких по всій околиці йшов тухлий сморід. Тож події, описані в творі І. Франка, справді мали місце в реальному житті.