Моє село є найкращим у моїй області.Село називається(ім*я),у мене є багато друзів,сусідів.Я би хотіла змінити дороги і більше нічого.Бо на дорогах є ями і незручно їздити машинам та й мені на велосипеді.
Дружні шпаки полетіли на південь.Горобець побачив на березі шпаківню і зайняв її.Через тиждень прилетіли з півдня шпаки. Піднявся гамір через шпаківню.
Був теплий день.Я йшла ,як завжди з друзями на прогулянку...ми жартували
,сміялись...Раптом я повернула голову на сигнал авто,яке попереджало
про небезпеку...на узбіччі дороги сиділа дівчинка,Але це була незвичайна
дівчинка.Маленька,худорлява,брудна зі скуйовджиним волоссям і
обличчям,на якому читалося втомлення і смуток...ми разом з друзями
завмерли від болю.Вона двома ручками стискала окраєць хліба,мабуть,який
дав хтось с прохожих....Вона так обережно його тримала,як самий
найцінніший скарб...До неї підійшло цуценя, таке саме занебане,як і вона
і почало горнутися до ніг.Мала подивилася на хліб,потім на цуценя...І
віддала йому той єдиний шматок,що був у неї...Я не втрималась и
заплакала.Мі з друзями підійшли до неї і відняли з пилу...А потім повели
до кафе...Вона розповіла нам,що її мати п.є,вітчим знущаеться и вона
втікає з дому,щоб побути на самоті...Я їй дала трохи грошей і попросила
залиши свою адресу....<span>пізніше я дізналася,що батьків позбавили
батьківських прав,а дитину відправили до інтернату...На щастя вдача
схилила над нею голову.Її удосерила сімейна пара,яка пізніше купила
квартиту а нашому будинку.Коли ми випадково зустрілися,я її не
впізнала.Вона буда красуня.коли вона мене побачила,то побігла до мене і
сказала,що я її добра фея.Я заплакала.Ми з нею стали подругами і я їй
подарувала цуценя))))</span>
Наверное єто так: з а в д а н: а
Косі проміння сонця вряди-годи виглядають в прорісях повстяних хмар. Сосни височать, мовби якісь мідні витвори, якісь примари у зелених шатах. За ними сивіють стовбурами вікові дуби. Ще далі мерехтять молоді берези