Лютий, вогняний.
Нападає, забирає, палить.
Збирає данину від князя
Ненажерливий
На уроці ми ознайомилися з твором Р. Агутагави."павутинка". Кандата за своє життя був дуже злою и не доброю людиною, за все свое життя він зробив лише одну добру справу, врятував життя павучку. Будда вирішив допомогти Кандаті Спустивши йому павунку ,що могла врятувати його життя. На мою думку Кандата проявив егоїзм не дозволивши іншим грішникам скористатися павутинкою. Можливо якщо б він дозволив їм це зробити, павунтинка не обірвалася б. Будда справді хотів допомогти Кандаті, він дав йому шанс лише за одну добру спарву у житті, але Кандата думав тільки про себе, і зовсім не хотів змінювати свою думку. Коли людина сама не прагне змінюватися, навіть якщо це її останній шанс, навіть Бог безсилий допогти цій людині.
Назва: «Поломінний
день»
Автор: О. Теліга.
Рід: лірика.
Вид:
громадянська.
Тема: розповідь
про долю та життя рідної країни письменниці.
<span>Ідея: державне самоствердження країни.</span>
Художні засоби:
Порівняння: день
мерехтить, як пломінь; мов прапор в сонці; мов невтомний сокіл; підхопить, мов
піщину.
<span>Епітети: день прозорий, рухливий натовп, найгостріше
слово, запального квітня, на землі
байдужо-непривітній, далечінь безкраю, </span>
<span>Метафори: душа
горить, застиглі і покірні води.</span>
Оклики ритор.: і
тому росте, росте прокляття!
<span><span>Щедрий<span>«дурень виймає»</span></span><span>Вміння слухати<span>«от він увійшов у ліс, підійшов до дерева, цюкнув сокирою, упав ниць та й заснув», «сідайте зі мною, я вас підвезу»</span></span><span>Ввічливий, привітний«Здорові, діду!», «дурень подякував дідові — і розпрощалися»</span><span>Завзятий<span>«Добре, зроблю! Тільки скажи цареві: як не віддасть ще й тепер, то я на нього війною піду і силою царівну візьму»</span></span><span>Терпеливий«всі лають, сміються з нього»</span><span>Надіється на удачу«Загубити не загублю, а може, там моє щастя закотилося»</span><span>Щирий, співчутливий«Е, дідусю, нема тут нічого, самий черствий хліб, що ви й не вкусите»</span><span>Рішучий<span>«Піду і я туди, куди брати пішли!»</span></span></span>
Олекса́ндр Іва́нович Канди́ба<span> (</span><span>23 листопада [5 грудня] 1878</span><span>, </span>Білопілля<span>, </span>Харківська губернія<span> (нині — Сумська область) — </span>22 липня 1944<span>, </span>Прага<span>, </span>Протекторат Богемії та Моравії<span>) — український письменник, поет, драматург, представник </span>символізму<span>. Свої твори публікував під псевдонімом </span>Олександр Олесь<span>. Батько поета та політичного діяча </span>Олега Ольжича<span>.</span>