Летячи в літаку я слухала музику. Всі завдання були зроблені вчасно.
Намальована мною картина була гарна. Всі знають, що страус- нелітаючий птах.
Сьогодні цілий день дощить. Влітку день довший тож світає рано.
Легковажні річки
А чи бачили ви де-небудь річки,що перетинаються?На земній кулі є й такі.Наприклад,біля польского міста Вонгровця дві річки перетинаються від прямим кутом.Кожна з них після цього тече своїм руслом далі.Спавжні дива творить природа!
1) Орфографічна запис слова: іній2) Наголос в слові: `іній3) Розподіл слова на склади (перенесення слова): іній4) Фонетична транскрипція слова іній: [`ін'ій ']5) Характеристика всіх звуків:і [`і] - голосний, ударнийн [н '] - згоден, м'який, дзвінкий, непарний, сонорніе [і] - голосний, ненаголошенийї [й '] - згоден, м'який, дзвінкий, непарний, сонорні<span>4 букв, 4 звук</span>
<span>І соловейко не співає, коли їсти не має.У кожного солов'я пісня своя.Не потрібна солов'ю золота клітка, краща йому зеленая вітка.Не прилетів соловей, нехай же іволга за нього править.Прирівняв солов'я до зозулі.При соловію і горобець співак.Соловей співає, поки голос має.Соловейко щебече, а баба й собі пробує.Соловей тоді починає співати, як нап'ється води з березового листя.<span>Хоч соловейко маленький, та його пісні удаленькі.</span></span>
Гуляв собі їжак неподалік від своєї нори. А далі подумав: «Поки моя жінка миє дітей та дає їм чисті сорочки, піду я в поле та подивлюся, як буряки ростуть».
Небагато пройшов, аж тут назустріч заєць. Він вийшов до капусти своєї навідатися. Побачив його їжак, чемно привітався. А заєць поглянув на нього згорда і озвався:
— А ти чого так рано по полю волочишся?
— Погуляти вийшов.
— Погуляти? — зареготав заєць. — З твоїми кривими ногами краще лежати, ніж по полю лазити.
Це дуже образило їжака.
— Ти певно думаєш, — каже їжак до зайця, — що ти своїми довгими лапами швидше за мене бігаєш?
— Авжеж.
— Б’юся об заклад, що пережену тебе, — каже їжак.
— Це вже на сміх курям, — каже заєць, — як ти мене своїми кривими ногами переженеш? Ану, давай, біжімо.
— Ну чого так поспішати? Треба спочатку піти додому, поснідати, а через півгодинки зустрінемося на цьому місці.
Погодились. Приходить їжак додому і розповідає жінці. Каже:
— Збирайся, підеш зі мною в поле.
— Навіщо?
— Я з зайцем маю наввипередки бігти.
Чи ти з глузду з’їхав, чоловіче? — крикнула їжачиха.
— Ні. А ти мені допоможеш.
Зібралася вона і пішла з чоловіком. Дорогою їжак мовить:
— Бачиш оцю довгу ниву? Тут ми будемо бігти. Заєць бігтиме однією борозною, а я — другою. Ти стань собі тут і чекай. А коли заєць прибіжить, крикни: «А я вже тут!»
Залишив їжак жінку, а сам пішов в інший кінець. Приходить, а заєць уже там.
— Ну що, біжімо? — питає заєць.
— Біжімо.
Заєць щодуху побіг вперед. А їжак посидів у борозні та й повернувся на своє місце. Заєць добіг до кінця ниви, а їжачиха каже:
— А я вже тут!
Заєць тільки очі витріщив від здивування.
— Як це так може бути? — каже. — Ану біжімо ще раз!
А знову заєць чимдуж побіг, а їжачиха залишилася. Прибіг до кінця ниви, а їжак каже:
— Я вже тебе чекаю!
Розлютився заєць. Що за дива! З досади крикнув:
— Ану ще раз біжімо!
І знову побіг. Та там його вже чекала їжачиха. Так він бідолаха бігав аж сімдесят три рази. А сімдесят четвертий раз заєць уже не добіг. Впав посеред ниви і сконав на місці. А їжачиха з їжаком пішли додому.
