Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс.
Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими
промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень
дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче
пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє
у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти
доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А
вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі
достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми
вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки
свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках
блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела
сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця.
А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки,
нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи
небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі.
Так так так так в грошах щястя но не за какие деньги ты не купиш щястья и родных это на первом плане а деньги на втором.
Одного разу ми з батьками пішли гуляти у парк. Уранці природа ще спала і навкруги панувала тиша.
Ми вийшли на простору галявину. Там на прив*ялій траві блищали дощові краплини, мов сльози, а над нами пролітали великі кучеряві хмари. Посеред поляни розмістився самотній дуб, від якого доносився стукіт дятла. Поруч з дубом, в опалому пожовклому листі, шурхотіла білочка, в пошуках жолудів. Довкола галявини стояли притихлі берізки. В похмурий день особливо чітко виділялись їх чіткі білі стовбури.
І раз від разу було чути стрекотання сороки-білобоки, яка ніби розказувала про наближення зими. І всю цю красу вкриє пухким білим снігом.
...В автобусі Оксана зайняла зручне місце й безтурботно поринула в свої мрії. Не зважила, коли на одній із зупинок увійшла і стала якраз біля неї літня жінка з важкими сумками. Пасажири попросили дівчинку поступитися місцем. Та Оксана вдала, ніби не чує..А лише зверхньо подумала: «Невелика пані, якщо з торбами носиться...»
Увечері Оксана з матір'ю та батьком подзвонили до нових сусідів, які справляли новосілля і запросили їх на знайомиш. Двері відчинилися і на порозі стала жінка, яку Оксана так образила своєю нечемністю в автобусі, а на столі було частування з тих самих важких сумок.
Оксана ладна була провалитися крізь землю. Мати вихваляла перед новою сусідкою свою доньку, яка вона вихована та скромна, і вчиться добре, і вдома допомагає. І кожне II слово, як насмішка, стьобали дівчину. А сусідка спокійно, розуміюче дивилась їй просто в очі. Той погляд надовго запам'ятався Оксані.
Часом потрібен гіркий урок, щоб людина зрозуміла, що причиною багатьох її неприємностей і невдач у житті є елементарна невихованість.
Монастир розташований на скелястому березі річки Тетерів. Час заснування його різні джерела вказують різний. Синодик обителі стверджує, що він був заснований у 1583 р. князем Володимиром Житомирським.З 1854 р. по 1873 р. в монастирі було збудовано новий мурований Преображенський храм. У 1883 р. при обителі відкрилася церковно-парафіяльна школа. У 1930-х роках монастир закрили. Церкву використовували як склад, а братський корпус — як школу. Під німецькою окупацією монастир діяв як парафія. По закінчення війни у корпусі знову розташували школу. 1990 р. корпус повернули церкві. 1993 р. парафію було перетворено на монастир.