У садку біля моєї хати росте багато фруктових дерев. Одного разу завітала дивна пташка. Вона не сіла, як інші птахи, на гілку яблуньки, лапами вхопилася за стовбур, міцно вперлася в нього хвостом. Зразу приступила до роботи.
Це був дятел. Він чорного кольору з білою грудкою. На голові червоний яскравий чуб.
Цікаво стало спостерігати за ним. Спочатку він обстукав яблуньку. Потім його міцний дзьоб працював, як «свердло». Навіть звуки його нагадували цей інструмент. Птах діставав шкідників. Довго він то постукував по стовбуру, то «свердлив» його. Обійшовши так навколо стовбура, він закінчив свою роботу і полетів далі.
<span> Дятлів називають санітарами лісу. Їх занесено до Червоної книги. Вони потребують охорони.</span>
1 розділ
1.Пробудження обо розповідь про сон
2.Шлях за сіллю
3.Солдат
4.Подаруночок
2 розділ
5.Відпочинок
6.Їжа
3 розділ
7.Прихисток для Климка 8.Товариші хлопчика
9.Прихід італійців
10.У місті
11.Зустріч з Наталею Миколаївною
4 розділ
12.Подорож за слов’янською сіллю 13.Стара бабця
14.Подарунок Швеця
15.Випадок з поліцаями
РЯДКИ:
Лунали б тодi моi
мрii
У щастя моэ таэмне
ТРИСТОПНИЙ АМФIБРАХIЙ
Привіт Юрко, я дуже рада, що маю змогу написати тобі листа. Я гадаю, що ти не правильно вчинив з Тосею. Адже вона хотіла як краще з тобою дружити, а ти дуже ображав її. Твій вчинок з каченятами був не героїчним, але все можна виправити. Напиши Тосі листа, у якому будуть твої вибачення, гадаю вона вибачить тебе. Бажаю успіху, і щоб ви з нею ще довго-довго товаришували.
Рідною мовою належить вважати мову своєї націїї,мову предків, яка пов*язує людину з її народом, з попередніми поколіннями,їх духовними надбаннями.
Людина, яка не розуміє значення рідної мови, віддаляє себе від культурно-історичного досвіду і досягнень свого народу, його культурно-духовних надбань. Для неї вмовкає українська пісня, дума, легенда,перед нею зачиняє двері мистецтво рідного слова.Сьогодні культура і мова виявилися об*єднаними в царині духовних вартостей кожної людини і всього суспільства.Мабуть,ніхто не буде заперечувати, що в низькій культурі мови виявляються виразні ознаки бездуховності...
Мовна культура - це надійна опора у вираженні незалежності думки,розвиненості людських почуттів, у вихованні діяльного, справжнього патриотизму. Культура мови - це культура нашої души.