До аудіокниги увійшли твори 80 письменників Дніпропетровщини, які пишуть українською і російською мовами. Авторами проекту стали члени Національної Спілки письменників України, Конгресу літераторів України, Національної Спілки журналістів України, а також молоді поети і прозаїки — переможці Всеукраїнських та обласних літературних конкурсів.
Найстаршому автору проекту на час створення записів було 93 роки, наймолодшому — двадцять.
Відповідно до концепції проекту, озвучувалися твори живих сучасників, тому до збірника не увійшли твори деяких класиків. На превеликий жаль, нині багатьох письменників, які взяли участь у створенні збірника, уже немає серед живих.
Тексти читали актори Дніпропетровського академічного українського музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка та Дніпропетровського академічного театру російської драми ім. М.Горького. Деякі твори можна прослухати у виконанні самих авторів.
Образи-символи та сцени-символи.
1)Коли Михайло запрошує Анну до танцю,на скрипці рветься струна.Струна-символ обірваної,нещасної долі.
2)Ліс-символ чогось страшного;саме тут відбувся злочин братовбивства.
3)Смерть теляти,яке призначалося Саві,проте Михайло дуже любив його.
4)Кров на подушці
5)Свічка,що горіла у головах у Михайла,потухла,впала і покотилася до ніг Сави.
6)Образ Івоніки-символічний.Батько не відвертається від сина-злочинця,а сподівається на розкаяння і повернення до нормального життя.
7)І ,звичайно,найголовніший символ у цьому творі-земля.Герої твору вважають її за істоту. Івоніка після смерті Михайла каже,що Михайло любив землю,тому вона забрала його до себе.
Дума про Марусю Богуславку відтворює ті часи, коли український народ боровся проти турецьких і татарських загарбників, які спустошували міста й села, гнали в неволю наш народ. Це була тяжка доба для України.
<span>Особливо хвилює своєю яскравістю образ турецької полонянки Марусі Богуславки, яка щиро переймається долею своїх єдинокровних братів-козаків і випускає їх на волю. Це один із найсвітліших жіночих образів українських народних дум, у якому втілено високі патріотичні почуття. </span>
<span>Як засвідчують історичні документи, втікати з неволі могли переважно чоловіки. Українські жінки ж, які потрапляли до полону, могли звільнитися з ненависного рабства тільки під час козацьких походів. Доля українських бранок була трагічною. Полонянки тужили за рідною землею і нерідко, прагнучи помститися своїм поневолювачам, гинули. </span>
<span>Маруся Богуславка — цілком реальна особа, хоч документальних свідчень про це немає. Про походження Марусі в думі сказано небагато: жила вона колись у місті Богуславі в сім'ї священика. Мабуть, ще дівчиною потрапила у полон, де й стала дружиною турецького хана. Маруся тужить за рідною землею і, незважаючи на те що вже багато років живе в Туреччині, землю українську називає «наша». Недарма ж і свій ризикований учинок — звільнення українських козаків — вона робить саме на Великдень (найбільше християнське свято). <em>Прощаючись із бранцями, вона передає про себе вісточку батькам. </em></span>
На мою думку, "крила"
потрібні для того, щоб людина змогла відпочити,помріяти.Взагалі слово
"крила" вживається в переносному значенні.Я розумію визначення "Нащо
крилатим грунту під ногами" так: людина не може прожити все життя
мріями,вона не може нічого не робити,"грунт" їй потрібен для того, щоб
не лінуватися.Для цього дорослі ходять на роботу,а діти в школу.
Звісно ж людина не може прожити все життя працюючи.Людям потрібно теж
інколи відпочивати.Брати відпустки або хто не може собі цього дозволити
можна зробити те,про що довго мріяв.Ще ж можна "надіти крила" та
пофантазувати,помріяти,відкрити свій талант,відчути свободу.
Кожна людина має "крила",але не кожен може їх в собі відшукати.
Сила почуття -це не проста річ. Завдяки почуттям , ми зможемо освідомити якусь дію чи ще щось. Почуття може бути різним:почуття гумору, почуття радості, почуття горя. Почуття це коли ти щось відчуваєш , але не дотиком а душевно. Я прийшла до такої думки , що без совісті ми не люди . Я багато чого освідомити у житті.