Війна. Від цього слова відразу стає не по собі, однак не кожному дана здатність тверезо оцінити всю масштабність лих, пережитих жахів і втрат, пов’язаних зі словом «війна». Кривава, жорстока, неконтрольована… а чи потрібна вона? Однією з подій, яка наклала глибокий відбиток на історію в цілому, є одна з найбільш кошмарних воєн останніх століть. Так, саме Друга світова. Вивчення ситуації, яка спричинила за собою розвиток подій, що змусили перевернутися не тільки Європу, але й увесь світ, сьогодні присвячуються часи шкільних занять, багато хто знає про Велику Вітчизняну війну із спеціалізованих книг, деякі, можливо, почули сумну історію з вуст родичів, очевидців трагедії, яких з кожним днем стає все менше і менше. Незважаючи на те, що події ці відбулися не так давно і продовжують вивчатися, все меншою стає вірогідність отримати достовірну інформацію про події цієї жахливої війни. Німі обличчя на чорно-білих світлинах, обривки листів, могили сотень тисяч полеглих у боротьбі за свободу своєї Батьківщини, мільйони невинних людей, які не бажали нікому зла, але покинули передчасно цей світ – дуже скоро лише це у нас залишиться, а справжнє обличчя Війни розпливеться немов туман, забудеться, вислизне, залишивши після себе лише почуття, потрібні для того, щоб пам’ятати і шанувати пам’ять покійних під товстим шаром землі і пороху, але чи буде серед цих почуттів справжнє бажання це зробити?
Як було сказано вище, жоден з живучих нині молодих людей покоління 70-х років минулого століття та наступних поколінь вже не може об’єктивно оцінити масштаб трагедії радянського народу під час Великої Вітчизняної війни. Однак при наявності бажання представники цих поколінь завжди можуть звернутися до видань очевидців, ознайомитися з відповідними документами, благо можливості є, і відкоригувати своє уявлення про ті роки.
Природно, що вже ніяк не на останньому місці знаходяться твори письменників, яким довелося творити в період війни та після Перемоги, бути учасниками бойових дій, перебувати на фронті без будь-яких навичок володіння зброєю, або щасливими власниками життя в мирних куточках планети . Вони внесли свій внесок у розвиток як історії, так і літератури – і це не обговорюється. Сьогодні, дякувати Богові, ще зі шкільного віку підростаюче покоління поступово знайомлять з аспектами життя того чи іншого письменника аба поета і проблематикою їх творів, присвячених Великій Вітчизняній війні.
1.Смысл пословицы заключается в том, что если будешь добрее то начнет у тебя проявляться любовь и сочувствие и тебе захочется всем помогать
2. так как выше написано, то что надо проявлять любовь, сочувствие и т.д, то будущему поколению передано в ней то что уже в наше время теряется, например любовь, любовь почти для многих подростков просто игра и они путают влюблённость с любовью. Так же сочувствие, его почти нет в наше время, каждый человек пытается грубо говоря затопить другого, а в будущем его совсем не будет. с каждым годом люди становятся всё черствее, и черствее, и это довольно таки грустно, ведь без любви люди просто истребят сами себя
3. это уж просто, в инете забей.
1.Сколько же было наземного транспорта без метро?
2.как выглядит метро
3.кто следит за движением и порядком под землей?
4.история строительства московского метро
5.метро в будующем.
КАРЛ МООР (нем. Karl Moor) — герой трагедии Ф.Шиллера «Разбойники» (1782). К.М. — старший сын графа фон Моора, пылкий и восторженный юноша, с детства увлекавшийся героическими деяниями великих людей прошлого, «охотнее читающий жизнеописания Юлия Цезаря и Александра Великого, чем житие кающегося Товия». Он чуток к чужому страданию, деятелен и энергичен. Ее неуемная эмоциональная натура не может примириться с размеренной городской жизнью, и он со сверстниками участвует в разного рода проказах, не всегда безобидных. Впрочем, он раскаивается в своих бесчинствах, обещает отцу в покаянном письме, что исправится. Однако судьба играет с К.М. жестоко: письмо перехватывает его младший брат Франц, а отцу читает другое, им сочиненное, с целью оклеветать брата и лишить наследства. Отец потрясен бесчинствами К.М., и Франц вкрадчивыми речами вырывает согласие написать ответ вместо него. Получив письмо, в котором содержится отцовское проклятие, К.М. приходит в неистовство и вместе со своими друзьями, беспутными молодыми людьми, уходит разбойничать в Богемские леса. В замке графа остается возлюбленная героя Амалия, не верящая, что К.М. может совершить что-то недостойное. Чтобы окончательно избавиться от соперника, ибо Франц сам влюблен в Амалию, он инсценирует известие о гибели брата. Между тем К.М. со своей шайкой разбойников грабит на больших дорогах, на его совесть ложатся тяжкие преступления, хотя он никогда не обижает бедных, а, напротив, подобно Робин Гуду, раздает им часть добычи. За голову К.М. обещано крупное вознаграждение. Оказавшись неподалеку от родового замка, герой под видом чужеземного графа приходит домой, узнает, что его отец томится в подземелье, похороненный заживо. К.М. потрясен и клянется отомстить Францу: «Мстить, мстить за тебя, жестоко поруганный старец! Я навек разрываю братские узы!» Месть К.М. запаздывает — в страхе перед разбойниками его младший брат кончает жизнь самоубийством. С ужасом К.М. узнает, что Амалия все еще любит его, но обстоятельства не позволяют им соединиться. Амалия в отчаянии просит ее убить, и К.М. выполняет эту просьбу, а сам отдает себя в руки правосудия. Немецкие актеры не любили эту роль, казавшуюся им декларативной и риторичной, зато К.М. стал любимым героем русской сцены: русских актеров привлекал в шиллеровском персонаже бунтарский пафос. В роли К.М. прославились великие актеры А.С.Яковлев (1814) и П.С.Мочалов (1834).
Расссказ " Старый гриб" был написан М.М. Прившиным.
Ответ: С) М. Прившин
