счастье- это когда ты понимаешь, что жизнь живешь не зря,
Что есть о чем мечтать
И люди...
Милые внутри, которые как мушкетеры, ты их только позови и они спину прикроют
счастье-это когда есть мать,отец, семья.
когда живешь под мирном небом,
ты эти дни цени ведь счастье в моментах
В прошлое воскресение я с родителями посетили краеведческий музей нашего города. На первом этаже нас встретил экскурсовод и провел в первый зал. Там нам рассказали о том, как жили древние люди, которые обитали в нашей местности. Мы узнали про их быт, увидели орудия их труда, приспособления для охоты и рыбалки, посуду.
Потом мы прошли в следующий зал. Там тоже было очень много интересных вещей. Экскурсовод занимательно рассказывал о том, что нас окружало. Больше всего мне понравилась карета, которая стояла посреди зала музея. Она очень большая и красивая. Поход в музей мне запомнится надолго, ведь там я узнал много фактов о наших предках и об истории нашего города. прошлое воскресение я с родителями посетили краеведческий музей нашего города. На первом этаже нас встретил экскурсовод и провел в первый зал. Там нам рассказали о том, как жили древние люди, которые обитали в нашей местности. Мы узнали про их быт, увидели орудия их труда, приспособления для охоты и рыбалки, посуду.
Потом мы прошли в следующий зал. Там тоже было очень много интересных вещей. Экскурсовод занимательно рассказывал о том, что нас окружало. Больше всего мне понравилась карета, которая стояла посреди зала музея. Она очень большая и красивая. Поход в музей мне запомнится надолго, ведь там я узнал много фактов о наших предках и об истории нашего города.
Книга «Рассказы Люси Синицыной, ученицы третьего класса» складывается так же естественно, как наполненные событиями дни маленькой девочки. Текут они и текут, и, кажется, каждая минутка, любая самая незначительная встреча может превратиться в увлекательную историю. Фантазия девочки неиссякаема. Люся Синицына человек живой, непоседливый. Но все истории, которые с ней случаются, происходят с каждым из нас чуть ли не всякий день. Мы их или вовсе не замечаем, или же не обращаем внимания, а у неё всё превращается в необыкновенное приключение. Да, если смотришь на мир открытыми глазами и всё-всё тебе интересно, то и жизнь становится нескучной, расцвеченной яркими красками.Повезло маленькой Люсе Синицыной и её подружке. Их жизнь взялась рассказать чудесная писательница Ирина Пивоварова. Она, как волшебница, не просто писала книжки, а словно бы сотворила свои стихи и рассказы из воздуха, солнечного света, летней зелени, невесомых зимних снежинок и мерцания ночных звёзд.
Рекомендую прочесть
Велика Вітчизняна війна пройшла крізь долі мільйонів радянських людей , залишивши про себе важку пам'ять: біль , гнів , страждання , страх. Багато в роки війни втратили найдорожчих і близьких людей , багато зазнали важкі позбавлення . Переосмислення військових подій , людських вчинків відбувається пізніше . У літературі з'являються художні твори , в яких через призму авторського сприйняття дана оцінка того, що відбувається у важкий воєнний час.Михайло Шолохов не міг пройти повз хвилюючою всіх теми і тому написав невелику розповідь «Доля людини» , торкнувшись проблематику героїчного епосу. У центрі оповідання події воєнного часу , що змінили життя Андрія Соколова - головного героя твору /<span>Найважливішою подією в житті Андрія Соколова є полон. Саме в руках фашистів , перед лицем смертельної небезпеки виявляються різні сторони характеру персонажа , саме тут війна постає читачеві без прикрас , оголюючи сутність людей : мерзенний, підлий зрадник Крижнев ; справжній доктор , який «і в полоні , і в потемках свою велику справу робив » ; « Худенький такий , кирпатенька хлопчина » , взводний командир . Нелюдські муки довелося пережити Андрію Соколову в полоні , але головне те , що він зумів зберегти свою честь , гідність. Кульмінаційним моментом розповіді є сцена у коменданта Мюллера , куди привели змученого , голодного , втомленого героя , але й там він показав ворогові силу російського солдата. Вчинок Андрія Соколова (без закуски випив три склянки горілки : не хотів давитися подачкою ) здивував Мюллера : « Ось що , Соколов , ти - справжній російський солдат . Ти хоробрий солдат » . Війна постає перед читачем без прикрас : після втечі з полону , вже в госпіталі , герой отримує страшну звістку з дому про загибель своєї сім'ї: дружини і двох дочок. Важка військова машина не щадить нікого : ні жінок , ні дітей. Останній удар долі - загибель дев'ятого травня в День Перемоги старшого сина Анатолія від руки німецького снайпера. Війна забирає у людей найдорожче : сім'ю , близьких. Паралельно з життям Андрія Соколова розвивається і сюжетна лінія маленького хлопчика Ванюши , якого війна також зробила сиротою , позбавивши рідних матері і батька. Ось яку оцінку дає письменник двом своїм героям : «Два осиротілих людини , дві піщинки , закинуті в чужі краї військовим ураганом небаченої сили ...». Війна прирікає людей на страждання , але вона також виховує волю , характер , коли хочеться вірити , « що цей російська людина , людина незламної волі, витримали , і близько батьківського плеча виросте той , який , подорослішавши , зможе все витерпіти , все подолати на своєму шляху , якщо до цього покличе його батьківщина »</span>
Ответ:Предание (Paradosis-Traditio) - один из терминов, у которого так много значений, что он рискует вовсе утерять свой первоначальный смысл. И это не только по причине некоторого "обмирщения", которое обесценило столько слов богословского словаря, как "духовность", "мистический", "приобщение", вырвав их из присущего им христианского контекста и превратив тем самым в выражения обычной речи. Слово "Предание" подверглось той же участи еще и потому, что на самом богословском языке термин этот несколько расплывчат.
Объяснение: