Східнославянський - основоскладання;
настільний - префіксально-суфіксальний;
сучасний - безафіксний;
безмежний - префіксально-суфіксальний;
згори - префіксальний;
молодь - безафіксний;
ЄС - абревіатура;
вугледобувний - основоскладання.
-Привіт, як справи??
-Оу, привіт. Так собі, готуюсь до іспитів, насправді дуже важко і я сильно хвилююсь, але нічого. А ти?
-Також готуюсь до екзаменів. Я дуже боюся, що нічого не здам, але готоюсь.-
-Он як! Зайди в Інтернет та пошукай тести пробні, доречі, дуже допомагають.
-Я вже намагалась і зрозуміла, що треба вчити теорію.
-Так це проблема, але знайди пробні тести, вони йдуть з теорією.
-Круто, дякую, я навіть не думала про таке.
-Так, справді класна штука. Приходь до мене позаймаємося разом.
_добре, давай на шосту годину
-Давай
Жив на одному далекому болоті болотяний цар Прислівник. І був у нього єдиний син — наслідний принц. Навпаки. Ох, і мороки було цареві з сином! Бо принц, виправдовуючи своє ім’я, все робив і говорив навпаки.Але — все по порядку.Служили Прислівникові його піддані: Мокро, Сиро, Гидко, Брудно, Здуру, Зозла, Абияк, Грязно, Топко, Хлипко та інші.А на краю болота жив Злий Дух Негеразд і була в нього красуня^ донька Навмисне — теж не подарунок для рідного батька, а одні лише клопоти Негаразду. Жили вони, не тужили.Аж ось одного разу заявилася до Прислівника відьма Сяк-Так:— Біда, царю, велика біда нам! Люди вирішили осушити наше болото! Де жити будемо? Що робити, Великий Прислівнику?!— Заспокойся, Відьмо! Знайдемо вихід, щось придумаємо!І вирішив Прислівник послати до людей свого сина, щоб домовився з ними і захистив рідне болото.— Збирайся, синку, у далеку дорогу,— напучував цар, будь уважним, як зустрінеш якого звіра — побажай щасливого полювання, піде дощ — заховайся, зустрінеш вогонь — залий його водою. Як вийдеш до людей — вітайся чемно, а головне — нехай не чіпають наше болото…— Добре, тату,— сказав принц Навпаки і вирушив у дорогу.Але, залишаючись сам собою, почав з того, що пішов не в той бік, в який радили, довго блукав, а на біду ще й зустрів Старого Лиса, якому замість побажати доброго полювання, побажав добре виспатися… За це Лис, хоч і був старим, гнав принца лісом кілометрів зо три.Дощу, на його щастя, не було, але, доблукавши нарешті до села, побачив принц багаття пастухів, що пекли собі на вечерю картоплю, і залив його водою з річки, що текла неподалік…Люди в селі дивувались і потішались з кумедного, скуйовдженого, дивно вдягнутого хлопця. Але вислухали його уважно і вирішили не губити природи і допомогти Навпаки і його народові.Радий та гордий повернувся принц додому. І було велике свято у болотяному царстві Прислівника, яке закінчилось весіллям принца Навпаки і красуні Навмисне. І я там був, і все те бачив, і вам розповів.
Одного разу зі мною стався такий випадок, після якого довелося зробити важливі висновки. На літніх канікулах, мої бабуся і дідусь вирішили відправитися на прогулянку в ліс. Вони живуть в своєму будинку, а не далеко тече велика річка і стоїть зелений ліс. Я пішла з ними. Ми довго ходили по лісових стежках, було тепло, бабуся розповідала цікаві історії, а дідусь красиво свистів. Він обіцяв, що коли-то навчить мене так свистіти. Скоро я сказала, що втомилася і бабуся дістала зі своєї похідної сумки покривало і простелила на зелену травичку. Ми влаштували пікнік.
Скоро бабуся і дідусь вирішили прилягти відпочити, а я могла прогулятися не далеко від них. Я пішла по зарослій стежині і розглядала дерева. Я не помітила, як відійшла надто далеко. Спочатку я вирішила покликати на допомогу, але потім згадала, як поводяться герої з мультфільмів, і вирішила самостійно знайти дорогу і повернутися назад. Я стала йти по своїх слідах. Потім зрозуміла, що заплуталася і почала плакати. Раптом почула голос дідуся і крикнула у відповідь. Виявилося, що я пішла зовсім не далеко, і наш табір був за двома кущами.
Після цього випадку, бабуся сказала мені, що як тільки я зрозуміла, що заблукала, повинна кричати і кликати на допомогу. Якщо б я пішла в іншу сторону, могла піти дуже далеко і заблукати по-справжньому. Тепер я знаю, що якщо знову втрачу з уваги дорослих, то зупинюся на місці і буду їх називати, щоб ще більше не заблукати.
