Пізньої осені оголилися дерева та кущі. Відразу навкруги стало багато простору та повітря. Але це не дуже втішає, бо сонце вже рідко світить. А якщо воно світить, то вже майже не гріє. Кожного дня зі свого вікна я бачу одну ту ж саму осінню картину. Зазвичай небо сіре, похмуре, ніби налите свинцем. Останні птахи відлітають на південь: тільки й видно мандрівників у височині. Залишаються лише птахи, такі ж сірі, чорні та коричневі, як івесь пейзаж навколо. Це ворони, горобці тощо. Яскраве листя, яке ще донедавно встеляло землю яскравим килимом, набуває сумного темно-коричневого кольору. Часто йдуть дощі, тому в провулці за моїм будинком розводиться грязюка. Іноді вона підмерзає вночі, бо ночі стають все холоднішими. Де-не-де випаде в листопаді гарна сонячна днина. Всі зустрічають її як рідну, цінуючи сонце! А ще нещодавно, влітку, ніхто не звертав на таке уваги. Пізньої похмурої осені добре сховатися в теплій домівці з яскравим електричним освітленням. Добре пити гарячий чай біля комп’ютера та слухати, як стукотить холодний дощ по віконних шибках. Чути, як надворі дме холодний вітер, хитає деревав палісаднику та гудить на електричних дротах.
Подробнее - на Znanija.com - znanija.com/task/7686972#readmore
Мені прийшло на гадку (або на думку) написати у творі, чого нас учать у школі.
Грибники не виривайте гриб разом з корінцем! Грибники бережіть природу!
Вишиванки, рушники, образи, вінки, вербові гілки, маківки, підкови, писанки – українські обереги. Колись вони були в кожній оселі.
У нашій сім'ї є вишиті рушники. Гарний рушник на добру долю стелили моїм батькам на весіллі. У спальні висить образ. Його теж дбайливо огортає невеликий вишитий рушник. Давня традиція носити вишиванки живе у моїй сім'ї. Квітковий вінок з кольоровими стрічками доповнює мій український стрій. Його одягаю на свята, урочисті концерти та виступи. Освячена за тиждень до Великодня верба дбайливо зберігається в нашій оселі. Вона захищає від лиха та грози. Маківки освячені на Маковея – це символ достатку. Він має бути в кожній родині. Писанки – чудовий символ відродження та життя. Без них не обходиться Великдень. Ми з бабусею напередодні свята теж розписуємо писанки.
Такі обереги ми зберігаємо у своїй родині.
<span>Одного літнього ранку ледар-кіт дрімав на ганку.Аж чує гомін,гвалт щось трапилось десь там.Відкриває потихеньку ліве око і побливу бачить бійку двох хвальків.Сірих грязних пітухішків.“Я сміливіший за тебе, на землі я, чи у небі,</span>
<span>всіх порву я мов собака”-каже перший розбишака.“Де тобі, я сам хоробрий,не знайти по самий обрій з ким зрівнятись міг би я”-друге каже пітуша.Встав ліний-кіт і пішов до них взявши їх в охапку кіт-пузатий поставив у бійці крапку.Пощастило малюкам-хвалькам позбутися піряних хвостів.А на кінець кіт сказав так:"Ось про що розмова, діти,так у світі треба жити,щоб тебе не за словами цінували, а ділами."</span>
