удожественной выразительности,
2. Закрепляются практические навыки частичного анализа поэтического текста,
3.Актуализируются знания об особенностях формы и содержания лирического произведения.
4. Развивается личность школьника, его эстетический опыт, познавательная культура, логическая память.
5. Формируются речевая, лингвистическая, исследовательская компетенции
Межпредметные связи: русский язык, изобразительное искусство, музыка
Я писала это сочинение
Коли я дочитав роман «Айвенго», я навіть засмутився. Ще недавно я із завмиранням серця стежив за героями, хвилювався, чи встигнуть прийти на допомогу Ричарду відважні воїни Локслі… Роман Вальтера Скотта захопив мене цілком, наче чарівною машиною часу переніс у середньовічну Англію. І ось роман дочитаний. Що залишив він у мені?
Часи, змальовані в романі, дуже далекі від нас. Але образи твору настільки живі й яскраві, що мимохіть починаєш хвилюватися, боятися й радіти за них, наче герої ці — реальні знайомі люди.
Саме Айвенго, а навіть не славетний король Ричард Левине Серце, є головним героєм роману. І для мене цей образ доблесного лицаря став улюбленим образом. Чим саме Айвенго вражає, що примушує мене захоплюватись цим героєм?
Знайомство читача з головним героєм відбувається незвичайно. Героя, переодягненого прочанином, не впізнають ні батько, ні кохана. Не знаємо Айвенго й ми. Але Вілфред уже в рідному домі, за яким скучив у далеких краях. Він бачить суворого батька, що не готовий простити сина. Він бачить кохану, та не може наблизитись до неї. Але й у ці важкі для душі хвилини Айвенго виявляє незвичну для свого часу людяність. Ніхто не хотів допустити до столу втомленого й голодного єврея, а «прочанин» Айвенго пожалів іновірця. Почувши про змову проти Ісака, Айвенго попереджає єврея про небезпеку та допомагає врятуватися. Можна сміливо сказати, що для того часу така повага до простої людини, співчуття шляхетного християнина іновірцю були рідкістю.
Вілфред Айвенго — відважний, безстрашний воїн. У перших розділах роману, коли сам герой іще не з’являється перед читачем, ми чуємо розмову в замку Седрика Сакса про звитяжні подвиги Айвенго, про його лицарську доблесть. Потім ми захоплено спостерігаємо за відвагою, бойовою вправністю й навіть чемністю та галантністю Лицаря, Позбавленого Спадщини, на турнірі. Він не скористався випадковою перевагою під час однією з сутичок, намагаючись перемагати лише гідно. Нарешті, одночасно з батьком і коханою Айвенго, ми дізнаємося ім’я переможця турніру. І ми цілком згодні з Ровеною, яка, нагороджуючи Айвенго за звитягу, мовила: «Ніколи ще вінець лицарства не увінчував гіднішого чола!»
Одна з найпривабливіших чеснот лицаря Айвенго — вірність. Вступивши до війська Ричарда, він залишався відданим своєму королю й у часи, важкі для того. Вірність Вілфреда своїй коханій позбавляє його і спадку, й батьківської прихильності, робить вигнанцем. Але Айвенго — справжній лицар, а справжній лицар не може стати зрадником.
Він уміє бути вдячним і ризикує життям заради іновірки Ребеки, яка вилікувала його після турніру. Здається, шляхетне походження Айвенго начебто дозволяло йому бути зверхнім і пихатим. Але здатність до співчуття, яку ми помітили іще на початку роману, здатність бути вдячним примушує його, ще слабкого, мчати на двобій за життя єврейки.
Остання сторінка роману перегорнута. Але я наче й досі в полоні далеких часів поряд з незвичайними, мужніми, героїчними людьми. Образи роману настільки яскраві й живі, події твору захоплюючі, що неможливо читати його без хвилювання, неможливо ставитись до героїв байдуже. А славетний лицар Айвенго, гадаю, назавжди залишиться одним з моїх улюблених літературних героїв. Він вчить нас благородства, мужності й справжнього лицарства.
Что обрекает человека на одиночество?
Одиночество - ужасная вещь, которая является первой ступенью к самоубийству. Чаще всего одинокими себя считают подростки в переходном возрасте, когда считают, что все вокруг перестали понимать их. Они закрываются в себе и могут причирять себе боль.
Давайте разберемся, что же обрекает человека на одиночество. Люди нетрадиционной ориентации, имеющие другой цвет кожи, внешность могут быть использованы для насмешек, что тоже в свою очередь может обречь человека на одиночество. Не будем забывать, что мы все люди и не надо притиснять и дразнить людей, потому что они другие.
Это книга о приключениях человека по имени гулливер .сначала во время шторма его закидывает в стану лилипутов где служит тамошнему царю .в конец надоев жителям того острова гулливер построил лодку и оправился на большую землю.
следующее его приключение начинается опять же в море.его выбросило на берег страны великанов где он стал игрушкой местного мэра и всеобщей знаменитостью но вскоре он взмолился о возврате домой и дочка мэра его отпустила .вот такая вот история извини за орфографию
<span />