Син побіг до батька, зрадівши його ранньому поверненню.
«Милосердя й доброта – людства два крила»
· 13.02.2015
Добром на зло відповідай щоднини
Й на зло також добром відповідай
Покликання найбільше для людини
Добро творити! Це запам’ятай!
«Милосердя й доброта – людства два крила»
11 лютого в Новоград-Волинському медичному коледжі відбулася відкрита виховна година на тему: “Милосердя й доброта – людства два крила “. Захід підготували студенти груп Л 27/ІІ та С 66/ІІІ разом зі своїми кураторами Зінчук І.С. та Савчук Н.А.
У заході висвітлено проблеми сьогодення, а саме: збайдужіння людей до чужого лиха. В реаліях сьогоднішнього життя ця тема є надзвичайно актуальною.
Милосердя, доброта… Ще з давніх часів благодійність була великою чеснотою. Цілком природним і закономірним вважалося допомогти знедоленому, нещасному, поділитися шматком хліба, дати притулок бездомному, захистити старість і немічність, порятувати хворого чи каліку, заступитися за беззахисного і скривдженого.
Милосердя й доброта – як два крила, на яких тримається людство. Вони – багатоликі. Потреба в них є повсякчас. Доброта людини – у її погляді, лагідних очах, щирій посмішці. А ще в доброму привітному слові. Часом, нам так не вистачає його. Кажуть, що словом можна і ранити боляче, якщо воно зле і безсердечне, і вилікувати, оживити, якщо воно чуйне та сповнене безмежної турботи. Милосердя – це переживання, відчуття чужого болю як свого. Без переживання милосердя вироджується в холодну благодійність, а без реальної допомого переходить в пусту сентиментальність.
Отже, будьмо добрими та милосердними !!!
1а
2б
3а 2 3
б 2 3 4
в ?
г 6
4. красива Умань
далека путь
розумний собака
холодний сибір
1 пів-Ялти
півміста
півозера
піввулиці
пів'ями
півкнижки
пів-Європи
півапельсина
2.буревій
землемір
білоголовий (?)
кінозірка
сухофрукти
середньовіччя
десятиріччя
кароокий
3. харківщина
сумщина
львівщина
вінниччина
4. туркський
представницький
агентський
птахський
паризький
ризький
товариський
студентський
Хрещатик - [ х р е ш ч а т и к ] - 8 букв, 9 звуків ;
<span>0 Творча спадщина Євгенія Гребинки дуже різноманітно. Більшу частину добутків письменника становлять байки, у яких він оригінально й художньо зовсім викриває споконвічні людські вади. Але є у творчому наробітку Гребінки й ліричні добутки. Одним з найвідоміших і доконаних творів Євгенія Гребинки є балада «Човен». Домінуючим напрямком у лірику в часи написання поезії був романтизм, тому й «Човен» витримана в традиціях романтизму Цікаво, що незважаючи на те, що рішення ліричного героя є досить різка й категоричним, балада не втрачає від того свою красу й ліричність. Імовірно, було б непогано, якби й ми вміли вирішувати свою долю з таким ліризмом і красою, тоді, напевно, наше життя сприймалося б нами якось по-іншому: Мене вразило те, що письменник, що жив понад сто років тому, виразив відношення до життя, яке властиве мені й многим моїм однольоткам: я теж упевнений, що для досягнення своєї мети кожна людина повинен щось робити, навіть якщо він почуває непевність або страх.</span><span>Сам автор балади щиро зізнається у своїх побоюваннях, але вирішує не ховатися від миру, у надії на те, що зможе «виплисти» зі складних ситуацій, з якими він буде зіштовхуватися в життєвому морі: Як човнове море, для мене мир білий З дитинства здавався страшним; Так як сховатися? Не можна ж століття цілий Пробути із собою, одним. Прощай, мій спокій, пускаюся в море! І, може, недоля й люте горе Пограють із човном моєї. Балада «Човен» Євгенія Гребинки є глибоко ліричним добутком, що торкає читача своєю щирістю.</span>
