Мабуть, якщо говорити про мої улюблені салати, то одним з
перших на думку спадає вінегрет. Цей салат з красивою французькою назвою нерідко
з'являвся на нашому столі ще тоді, коли я була маленькою дівчинкою і зовсім не
цікавилася кулінарією. Пройшли роки, але моя мама так само часто балує їм
домочадців. Напевно, якби свого часу саме мама не прищепила мені любов до
деяких страв, вони могли б так і не з'явитися тепер уже в моєму власному меню.
Але, на щастя, все склалося вдало, а тому сьогодні я вважаю своєю улюбленою
стравою саме вінегрет.
Варто відзначити, що, всупереч поширеній думці, цей салат
зовсім не є старовинним російським блюдом, і придуманий він був відносно
недавно. Однак і тут існує кілька версій. За однією з них, вперше вінегрет був
поданий ще Катерині Великій, яка, ледь спробувавши цю холодну страву,
вигукнула: «Фі, ще й не грітий!». Так і народилася, а пізніше вже і закріпилася
його назва.
Однак історики говорять про те, що походить назва
вінегрету все-таки з французької мови, де «vinaigre» - це винний оцет або дуже
кисле вино, а «vinaigrette» - салатна заправка, до складу якої обов'язково
входять оцет і рослинне масло. Щоб приготувати цю заправку, сіль і перець
розчиняють у винному оцті (як варіант можна використовувати сік лимона або
лайма), після чого вводять рослинне масло і збивають до отримання емульсії.
Після цього, за бажанням, додають петрушку, зелену цибулю, кріп, каперси,
естрагон, кервель, ріпчасту цибулю, цибулю-шалот. Стабілізують заправку
гірчицею або звареним круто яєчним жовтком.
Як видно з наведеного вище рецепта, в сучасному салаті
вінегрет від цієї заправки залишилася хіба що французька назва. Рідкісна
господиня готуватиме її за всіма правилами – зазвичай справа обмежується
сумішшю рослинного масла з оцтом, а то й зовсім одним тільки маслом. Але
повернемося до нашого салату.
<span>Вікіпедія говорить нам про те, що «Вінегрет» - це
популярний в Україні та інших країнах колишнього СРСР салат з відварних
буряків, картоплі, моркви, а також солоних огірків і зеленої або ріпчастої
цибулі та квашеної капусти. А народилося це блюдо на імператорській кухні
Олександра I, де колись працював відомий французький кухар Антуан Карем.
Спостерігаючи за роботою російських кухарів, які готували невідомий йому салат,
і побачивши, що його заправляють оцтом, Антуан вигукнув: «Vinaigre?» («Оцет?»).
На що кухарі, вирішивши, що француз вимовив назву страви, ствердно закивали
головою: «Вінегрет, вінегрет». Так і з'явився в царському меню незвичайний
салат, який незабаром знайшов широку популярність і дуже полюбився простому
народу, так і виникла назва моєї улюбленої страви.</span>
Хамелеонством займаються люди,які не маєть своєї думки.Вони,ніби залежать від інших людей,і дослуховується до порад інших.Вони не знаєть є чи в цьому користь,чи небезпека. Небезпека є,і дуже велика.Вона полягає в тому,що таке пристосування зашкодить людям ,які його використовують.Інші люди будуть керувати "Хамелеонами" отримуєчии віжд них користь. Не бутьте "хамелеонами".Майте власну думку