Привіт!Привіт,РАдий тебе бачити!Я теж,як Тии провела(провів)весняні канікули?Оооо,дуже класно,скільки цікавих пригод,познайомився(познайомилась)з новими друзями,була в зоопарку та їздила на екскурсії,а ти чим займалася на цих кінікулах?А я мало їздила до тітки і всі канікули провела там,так що в мене нічого цікавого.хотілося б ще канікулів тоді б я їх провела веселіше.Нічого,ще канікули будуть і ми з тобю двоє кудись поїдемо.Оооо,чекаємо вже цього.Ну до зустрічі!Бувай!
Синтаксис завжди був суворим чоловiком, але вiн дуже любив своїх дiточок — речення. Вони це знали i виробляли, що хотiли. Треба Синтаксису скласти якесь оповiдання чи листа написати, а дiти кепкують, i не можна розiбрати, яке з них що виражає.
Одного разу Синтаксис розсердився на таку поведiнку дiтей i вирiшив навести лад у своєму домi. Скликав вiн усiх своїх дiточок на раду i сказав суворо:
— Давайте, мої любi, раз i назавжди вирiшимо, хто з вас що має робити.
— Добре, батьку! — вiдповiли речення.
— Я довго думав i вирiшив, що треба вас роздiлити на декiлька груп. Однi з вас будуть розповiдними, тобто мiститимуть у собi якесь повiдомлення, розповiдь про щось.
Другi будуть питальними, тобто мiститимуть у собi якесь запитання. А третi будуть мiстити у собi наказ, вимогу, заклик, побажання, пораду, прохання тощо i називатимуться спонукальними реченнями.
Дiтям-реченням сподобалось рiшення їхного батька, i вони радо погодились.
З того часу в домi Синтаксису завжди панують мир та спокiй.
<span> </span>
Сумний - безнадійний
Лихий - безсердечний
Пустинний - безлюдний
Сухий - безводний / бездуший
1-пятое( последниу вариант ). 2-г. 3-незнаю(наверное г) 4-б
Посієш вчинок — пожнеш звичку, посієш звичку — пожнеш характер, посієш характер — пожнеш долю.Ця приказка — дуже давнього походження. Відома така притча:
«Конфуцій милувався в Люйляне водоспадом; струменя спадають з висоти в три тисячі ше-ній, піна вирує на сорок. Його не можуть подолати ні каймани, ні риби, ні черепахи, морські або річкові. Помітивши там плавця, Конфуцій подумав, що той з горя шукає смерті, і відправив своїх учнів вниз, щоб його витягнути. Але той через кілька сот кроків вийшов з води з розпущеним волоссям, заспівав, і став прогулюватися біля дамби.
Конфуцій пішов за ним і йому сказав:
– Я прийняв тебе за душу утопленика, але придивився: ти — людина. Дозволь задати питання: володієш чи секретом, як ходити по воді?
– Ні, — відповів плавець. — У мене немає секрету. Від народження — це у мене звичка, при змужніння — характер, у зрілості — це доля. Разом з хвилею поринаю, разом з піною спливаю, іду за плином води, не нав'язуючи їй нічого від себе. От чому я й ходжу по воді.
– Що означає «від народження — це звичка, при змужніння — характер, у зрілості — доля?» — запитав Конфуцій.
– Я народився серед пагорбів і задоволений життям серед пагорбів — така звичка; ви-ріс на воді і задоволений життям на воді — такий характер; це відбувається саме по собі, і я не знаю чому — така доля».
Приказка попереджає: все, що ти робиш в житті — має значення для життя в цілому. Окремий вчинок може мати значення для формування звички, звичка — послужити основою для формування характеру, а характер — надати вирішальний вплив на життя, на долю людини в цілому.Крім того, приказка вказує на те, що все в житті взаємопов'язано: одне випливає з іншого, а інше з третього... Одним словом, життя — це ланцюг причин і наслідків. Єс-чи ти хочеш чогось досягти в житті, то повинен вибудувати цю ланцюг причин і наслідків
