Объяснение:
Жив собі якось чоловік та жінка, мали вони сина та дочку. Дочка була найкраща в світі – дуже красива та розумна дівчина.
Ось одного разу сонце вкрало її та й взяло собі за жінку. Дуже журилися її рідні. І от вирішив брат дівчини піти шукати її туди, де заходить сонце. Довго йшов, але все ж таки знайшов сестру.
Сестра побачила брата, вибігла до нього та й каже йому:
- Сховайся в льох, бо як прийде сонце, то запече воно тебе.
Брат швиденько заховався, як йому і радила сестра, в льох. Коли ж прийшло сонце додому, то роздягнулось воно та й повісило свої жаркі ризи на льосі і пішло в хату. Сестра побачила це та швиденько побігла рятувати брата, який трохи не вмер від спеки. Тоді сестра відлила його водою і вони вдвох пішли в хату. Брат із сестрою привітались з сонцем, посиділи трохи, поговорили, а тоді сонце й попросило брата жінки, щоб він пішов за нього на небо хоча б на один лише день, а воно відпочине трохи вдома.Хлопець згодився, надів ризи і пішов собі на небо, замість сонця.
Коли ж виліз, то пішов на ті самі місця, де сонце бува снідає, обідає та й вечеряє. Але хлопець побив усі миски що там були, порозкидав усі ложки. Навіть зловив вітра та й самого мороза та набив їх за те, що перешкоджали йому в дорозі до неба. Злазячи з неба, хлопець поламав драбину.
Коли вже брат повернувся до хати сонця, яке в той саме час відпочивало – спало собі, скинув він сонячні ризи та й разом з сестрою і втекли.
Коли ж сонце прокинулося і хотіло вже швидесенкьо вилізти на небо, то ніяк не можна було. Прийшлося лагодити драбину.
Побачивши той безлад, що творився на небі, сонце було цілий день дуже голодне і дуже розсердилося. Та й так розсердилось, що аж цілий тиждень не показувалось людям.
