1.Передові польські поети переводили Т.Г.Шевченка ще на початку шістдесятих років минулого століття
2.Хоч було вже пізно великий шістнадцети поверховий дім гув як вокзал чи аеропорт.
3.Не впізнаю себе :чому мені сімдесяти-літньому діду в один час стало жалко себе самого.
4.Під липою над самим джерелом стояв чотирьох гранний камінь.
5.Притрушені пилом втомлені трьох денною дорогою,аони сиділи мовчки.
6.Як добре жити мій друг,мій брат коли тобі дев`ятнадцять років!
7.Він стояв перед строєм і з таємною радістю слухав перекличку десятий,п‘ятнадцятий,сотий,двохсотий.
Якось увечері, коли сонце так красиво заходило з-за кущів зявилася зграя чудових великих птахів. каченя ніколи не бачило таких прекраснихт створінь. Сніжисто-білі, з довгими гнучкими шиями - то були лебеді. Вони дивно закричали, махнули розкішними білими крилами і полетіли у вирій, за безкраї моря. Вони піднеслися високо-високо, а маленьке гидке каченя охопило дивне хвилювання.
1. Квіти, зібрані в полі, ми поставили у вазу.
2. Птахи летіли до гнізда, розташованого під стріхою.
3. Над морем кружляли чайки, стривожені бурею.
4. Світло, розлите місяцем, допомагало подорожнім.
5. Діти, засмаглі на сонці, поверталися з річки додому.
6. Трактор, працюючий у полі, дуже гуркотів.
Мова належить до так званих вторинних систем. Вона iснує не сама по собi, а в людському суспiльствi, похiдним вiд якого вона є. Водночас мова – один iз факторiв самоорганiзацiї суспiльства i невiд'ємна ознака таких спiльнот, як рiд, плем'я, народнiсть, нацiя.2. Мова iснує у свiдомостi членiв суспiльства, реалiзується в процесах мовлення i "консервується" в результатах цього мовлення (у сказаному, написаному). Тому доля мови залежить вiд кожного з мовцiв.3. З матерiального погляду в мовi, що реалiзується в мовленнi, немає нiчого, крiм звукiв, якi комбiнуються у слова, речення тощо. За цими комбiнацiями скривається величезний свiт значень – фонетичних, лексичних, граматичних, стилiстичних. Саме в них вiдображенi знання народу– носiя мови – про свiт, його структуру, ставлення людей до нього. "Мова народу – це його дух, i дух народу – це його мова" (В. фон Гумбольдт). У нiй акумулюється духовна енергiя народу. Вона є головною ознакою i символом нацiї.4. Через мову ми пiзнаємо свiт. Наївно вважати, що кожен з нас сприймає свiт безпосередньо, "таким, як вiн є". Насправдi наше сприйняття свiту вiдбувається крiзь призму нашої мови. "Світ просіється крізь сито слів" (К. Кравс).Пiдкреслимо, що в кожного народу "мовна картина свiту" – своя, неповторна. Найпростiший приклад: ми в природi чуємо тiльки тi звуки, якi є в нашiй мовi (р-р-р, ш-ш-ш, ку-ку, ку-ку-рi-ку, гав-гав, няв, дзень, хрусь, хляп тощо). В iнших народiв цi звуконаслiдування звучать зовсiм iнакше.Весь свiт ми "розчленовуємо" i "сортуємо" так, як це змушує нас робити структура нашої мови, у якiй зафiксовано досвiд усiх попереднiх поколiнь рiзних епох. Тому зникнення будь-якої мови – це незамiнима втрата, яка збiднює людство в цiлому.<span>Мова – засiб самопiзнання народу, форма iснування надбудови в усiх її виявах. "Мова – дім духу" (М. Гайдеггер).</span>
Тому, що ця професія дуже цікава та пізнавальна! Вона не тільки для самих себе буде відкривати нове, але й для інших людей. Можна буде дізнаватися самим першим новини про історію. Ти зможеш оставити свій слід в історії!
