Іванко зробив уроки.
Дідусь читає газету.
У кімнаті дівчинка малює.
1. Сонце прокинулося рано, і ліс, відчувши тепло, потягнув у височінь свої віти. 2. Ми хотіли все розповісти, та Михайло нас спинив. 3. То дощ періщив, то зривався мокрий сніг. 4. Або вони встигнуть, або пароплав відчалить від берега без них. 5. Річка широка та глибока, а вода синя та чиста; і котиться вона, і виблискує вона та шумить.
<span>1.Вони стали на поріг, шукаючи очима дівчину.
</span><span>2.Крутячи старий коловорот і в криницю нахиливши лиця, опускали цинкове відро.
</span>3.<span>Грім упада, ударяючи глухо.
4.</span><span>Андрій, побілівший від страху, побіг куди очі вели.
5.</span><span>равиця, стоптана кіньми, припала додолу. </span>
Гопак під шибеницею
Це був козак. І не просто козак, а козацюга, козарлюга, козачище! Стоячи на помості під шибеницею, він ворушив вусом і дивився на небо.
Тим часом суддя почав читати вирок. З вироку стало ясно, що козак Іван Перехрест присуджений до смертної кари.
Возний підступив до козака та спитав, чи має той останню волю. «Чом би не мав! Гопака хочу вдарити перед смертю!» — відказав, не роздумуючи довго, Перехрест. «Попросив би люльку викурити, — промовив війт. — Усе б смерть трохи відсунулася. Тому всі й просять люльку перед стратою...»
Утечі ніхто не остерігався, бо все навколо було обставлено сторожею так, що й миша не прошмигне. Тому суддя дозволив Перехрестові гопак.
Козак поставив чобіт на підбор угору носком, тоді легко пристукнув підбором, потім стрибонув, ударивши обома ногами, і пішов колом. Раптом, злетівши у високому стрибку, козак ударився об поміст і... щез!
Він зник нечутно й дивно, ніби його звіяло вітром, змило дощем чи спалило вогнем небесним. Кат помацав краї дощок і сказав, що дошки знизу підпиляні.
А Перехрест був уже в лозах над річкою, проскочивши до берега давнім підземеллям. Із засідки йому назустріч випорснули бойові побратими.
<span> Два з половиною століття не змогли потьмарити яскравості барв цієї історії, тому що безсмертні людська волелюбність і мужність. Тому що нічого в світі немає над волю й вірне побратимство. Через те й безсмертна наша </span>історична<span> пам'ять.</span>
Зна-йомс-тво або зна-йом-ство - це варіанти для початкових класів;
знайомст-во - для старших класів (знай - корінь, одну букву від кореня при переносі відділяти не можна).
