Жил был старик он был старым и никто ему не помогал и спасибо ни кому не говорил сам всё делал. он весь день работал .Даже соседи смотрели на него смеялись и говорили какой же медленный старик.Вдруг на другой день слышит старик как кто то радуется и он захотел посмотреть и видит как его соседи вещи соберают и всем говорят мы в столицу уезжаем и все начали завидывать а старик думает что они обзавидывались и пошёл дальше работать.На следующий день старик видит как новый сосед приехал и думает щас он тоже надо мной смеятся будет а это был мальчик по имени Иван .Иван решил поздороваться с соседими пошёл к старику и видит как старик работает и говорит здравствуйте я смотрю вы день и ночью работайте ведь так нельзя вы уже старв давайте ка я вам помогу старик а вы отдыхайте старик решил поспать.когда он проснулся то увидел как Иван всю тяжёлую работу сделал старик посмотрел на Ивана и сказал спасибо.
Цей вірш написаний на українській мові.
Человек это время.Все время человек тратит время такого нету чтобы человек не тратил время вся жизнь это и есть бесконечное время
Костянтин Левін – герой роману Л.Толстого «Анна Кареніна». Левін є одним з головних і найбільш цікавих персонажів роману. Багато дослідників творчості Л.Толстого виділяють автобіографічні риси в образі думок і характері Левіна, що ріднять його з автором.
Костянтин Левін – потомствений дворянин, поміщик, людина з хорошої і шанованою сім’ї. Він постає людиною чесною, прямим і відкритим. Йому чужі фальш і штучність вищого суспільства. Левін захоплений своїм господарством, служив у дворянському зібранні, але швидко розчарувався. Левін живе спокійним і розміреним життям, милується красою природи, тягнеться до простих людей і радощів життя. Але при цьому його внутрішній світ надзвичайно багатий. Його хвилюють різноманітні моральні, соціальні, культурні питання. Його лякає розлад і зубожіння старого, освіченого і чесного дворянства, схиляння перед багатством і успіхом. Левін багато робить для своїх селян, намагається зрозуміти їх побут і потреби. Він противник іноземних нововведень в господарстві, модних в сучасне йому час. Він вважає їх безглуздими і не застосовними до російському селянству і особливостям ведення сільського господарства на рідній землі. У ході своїх роздумів Левін приходить до висновку, що на перший план слід ставити традиційно-національний склад працівника як головного учасника всього процесу. При такій постановці справи можливе буде перетворити життя в його маєтку, а потім поступово і по всій Росії.
<span>Левін постає в романі в складний період свого життя і з іншої причини. Він наважується зробити пропозицію Кіті Щербацький, але отримує відмову. Це глибоко ранить його і багато місяців він намагається знайти душевну рівновагу. Після довгих душевних пошуків і випробувань доля знову зводить його з Кіті. На цей раз його пропозиція прийнята і починається підготовка до весілля. Левін зіштовхує з новою проблемою – він повинен висповідатися перед весіллям, але не знаходить у собі віри в Бога. Він багато розмірковує про морально релігійних питаннях і сенс життя, його глибоко хвилюють найважливіші події, такі як смерть брата, відносини з дружиною і народження сина. Він шукає відповіді у філософських книгах і працях вчених, багато чому вчиться, спостерігаючи за життям і переконаннями простих селян. Невсипуще прагнення знайти справжню мету життя періодично робить щасливого чоловіка і успішного поміщика вкрай нещасним. Його пошуки в романі не закінчуються, залишаючи образ незавершеним.</span>
Лидия Михайловна наверное