Твір на тему "Краса природи в Україні"
Природа України – багата та різноманітна. Завдяки географічному положенню та кліматичним умовам у нас є просторі степи й густі ліси, лагідні моря й величні гори, бурхливі річки та спокійні озера, на просторах країни ростуть тисячі видів рослин та водиться величезна кількість тварин. Змінюються пори року – і кожна з них дарує нам свою особливу красу.
Україна завжди асоціюється з безкраїми золотими ланами під чистим блакитним небом. Повний дозрілий колос пшениці символізує багатство та родючість, він важкий і хилиться до самої землі, ніби дякуючи за силу, якою вона його наповнила. Над ланами легко кружляють птахи, і далеко навкруги розноситься їхній спів.
У горах Криму дуже красиво наприкінці весни. Схили вкриті свіжою зеленою травою та квітами, а внизу плескається Чорне море – зовсім не чорного, а блакитно-бірюзового кольору. Силуети далеких гір, ніби намальовані аквареллю, здаються, пливуть у морі. Десь серед хребтів причаїлися стрімкі водоспади, проте вони невеличкі та майже повністю пересихають улітку. Поруч із ними завжди свіже та прохолодне повітря, а вода така прозора, що видно кожен дрібний камінь на дні.
Природа України радує око. Проте справжня її краса в тому, що вона наділяє нас усім необхідним для життя – повітрям і водою, корисними копалинами, їжею, сировиною для будування, пошиття одягу, друкування книжок тощо. Щоб краса української природи не збідніла, не зникли її чудові ландшафти, не зміліли річки, не вимирали тварини ми маємо піклуватися про неї – будувати екологічні виробництва, користуватися чистою енергією та й просто не смітити на вулицях. Це зовсім неважко, а може принести хороший результат, якщо ми всі так робитимемо.
Дивіться коли слово закінчується на букву З то слово доконаного виду, а коли на Р то недоконаного виду
Наприклад: що зробив, що зроблено - це доконаного
Що роблю, що робитиму - це недоконаного.
Без минулого немає майбутнього. Надворі ХХІ століття: грандіозні відкриття в галузі науки і техніки, феноменальні здібності людини-робота тощо. Однак чомусь ми все ж таки робимо помилки, не замислюємось над тим, як їх виправити. Хтось живе у віртуальному світі й поливає брудом своїх друзів, хоч насправді під час реальної розмови усе навпаки. Ніколи не пізно очистити від непотребу комірки свого розуму і жити по-своєму. Якщо ми постійно думатимемо про минуле в поганому аспекті, ми не зможемо себе запрограмувати на довге і щасливе життя, як це є у японців. Світ змінюється. Хтось святкує 9 травня як День Перемоги, а інший вшановує пам'ять тих, хто поліг за свободу. На хвильку задумаймось: "Що ми розуміємо під поняттям "майбутнє"?". Це ж не лише успішне життя зі своєю коханою половинкою і любими діточками. Це прагнення постійного самовдосконалення задля духовного оздоровлення своєї душі. Чому ми, українці, найбільш нещаслива, не усміхнена нація? Усе через постійні утиски, гноблення, смерті, тисячолітні страждання, описані тим же Шевченком, Багряним чи Андруховичем, Ліною Костенко. Ці болючі проблеми так врізалися нам у пам'ять, що, здається, ми ніколи не вийдемо з цього стану. Тому потрібно шукати виходу будь-якими методами: йога, прогулянки на свіжому повітрі, вправи. Усе, що колись здавалося звичним, зараз відійшло у минуле. Майбутнє - це не ілюзорне щастя в рожевих окулярах і не фікція. Це реальність, яка можлива лише завдяки самоусвідомленню себе як частини суспільства. Мусить бути закладена ще з дитинства свого роду національна ідея, місія, яку людина виконувати все життя. Звісно, благочинні справи будуть плюсом у біографії людини. Не можна покладатися на когось підлаштовуючись під себе і думати "а може мине". Це схоже на песимістичне твердження, що "своя сорочка ближча до тіла". Я не кажу, що ми усі маємо бути Сократами, аби побудувати чудове майбутнє. Далебі це не так. Потрібно лиш жити за законами добра, працювати на благо Батьківщини, кохати найдорожчих людей усім серцем і щастя, оте майбутнє, немов чистий кришталь, засяє на найближчому горизонті. Все. Дякую за увагу!!! Більше нічого не зміг придумати!!!
19 грудня святкується Дент Миколая. У ніч з 18 на 19 грудня приходить Миколай і кладе дітям під подушку подарунки. Якщо дитя себе добре поводило, то пряник, а якщо погано-кнут. Миколай, живши на землі, був не з банатої сім'ї, але дуже полюбляв допомагати дітям, яким в цьому житті не дуже повезло. Коли він помер, то став приходити в ліс до кожної дитини і дарувати їй те, що заслужили
