Подаяння-це вдячність.Наприклад:коли Климко був у Бочонка до них прийшла чужа мати и попросила у Бочонка ліки.Бочонок сказав жружині он іди "подаяння"брати.Бочонок дуже весела і добра людина,чого не скажеш про його дружину.Бочонок ладен був і за яйце ліки дати,а Бочончиці було все мало)
Мурашки. Мурашки дуже дружні.Вони строять собі хатки вони називаються мурашниками.Їх неможна топтати,зруйновувати! Бо мурашки будуть злитися і можуть навіть вкусити!
Справжній талант для кожної людини — це вміння зберегти у своєму серці острівок дитинства, зворушливі спогади про щасливі безтурботні дні, теплоту й турботу, батьківську любов. Українські письменники, як талановиті знавці людського життя та майстри художнього слова, часто звертаються до власних спогадів, що надає їх творам яскравості, образам — реалістичності та самобутності. Саме таким твором є повість Михайла Стельмаха «Гуси-лебеді летять». Твір є автобіографічним, оскільки події, змальовані у ньому, взяті автором із власного життя, а образи списані із близьких йому людей. У повісті автор змалював свій дитячий світ, мрії та сподівання. Михайло Стельмах походив із простої селянської родини, тому в повісті багато картин сільського життя, прикладів вчинків простих робітників землі — матері, батька, діда, сусідів. Тут і зустрічі з перійими труднощами та злиднями, знайомства з першими книжками. Головного героя повісті звуть так само, як і автора. Михайликові притаманне захоплення художнім словом та потяг до книжок. Він згадує, як самостійно навчився читати: «Якось я швидко, самотужки, навчився читати, і вже, на свої дев'ять років, немало проковтнув добра і мотлоху, якого ще не встигли докурити в моєму селі». Навіть погрози та хвилювання матері за розум її дитини не змогли перепинити дитячий потяг та цікавість до захоплюючих пригод та незнаних країн, про які було написано в тих книжках. Але не тільки радісні картини згадує автор. Назавжди вкарбувалася в душу дитині картина її навчання в школі. З радістю віддали свого сина батьки до школи. Але з приходом зими перед усіма постала гостра проблема — маленькому школяреві нічого було взути. Але вихід знайшов батько: «Дорогою люди дивувались, що Панас на руках несе в школу сина.., а я мало не заплакав і з жалю, і з тієї радості, що батько не дасть мені покинути науку». І досі автора переповнюють почуття, які він відчував тієї миті. Гордість за свого батька, ніжність і синівська подяка сповняють душу письменника.<span>Ще багато й багато епізодів з дитинства спливають у пам'яті автора. Чистота і природність стосунків, мудрість батька та ніжність і доброта матері завжди супроводжували письменника на його нелегкому життєвому і творчому шляху. У творі він віддає своє серце найпрекраснішому, що є в житті людини, — дитинству.</span>
Народився 5 жовтня 1909р. на Лемківщині в с. Новиці (Західна Україна).
Навчався у польській гімназії в м. Сянок.
У 1928р. студіював у Львівському університеті.
З 1929р. прилюдно виступає з віршами.
Перший свій твір опублікував 1931р. у журналі «Вогні».
1931р. — перша збірка «Привітання життя».
У 1934р. закінчив університет з дипломом магістра.
Писав статті, рецензії, робив переклади, публікував сатиричні фейлетони, виступав з доповідями.
Редагував журнали «Дажбог» і «Карби», малював, грав на скрипці, складав музику
Помер на 28 році життя 6 липня 1937р. від ускладнення після операції - запалення легень
Незакінченими залишилися новела «Три мандоліни», фрагмент роману «На другому березі» та лібрето до опери «Довбуш».
Збірки:
- 1931р. - «Привітання життя»
- 1934р. — «Три перстені»
- 1936р. — «Книга Лева»
- 1938р. — «Зелена Євангелія»
- 1938р. — «Ротації»
