Наголошення падає на перший склад
Після довгого літнього часу на відпочинок, першого дня у школі зустрілися дві подруги Аня і Людмила. І зав"язалася в них розмова :
- Привіт, Ане ! - мовила Людмилка.
- Привіт , Людмилко !- відповіла Аня.
- Ти така засмагла, Ане! Ти , мабуть, десь відпочивала цим літом?
- Так, це й дійсно так. Я була на морі, у чудовому місті Херсон. У мене повно нових вражень ! Я вперше, цього літа, побувала в тому мальовничому місці, побачила тутешнє море. Ще, я була в аквапарку, де каталася на різних водних атракціонах . Я засмагала та купалася. Мені дуже сподобався мій відпочинок на морі цього року!
- Так , дійсно , у тебя було чудове літо!
- Так, це дійсно так! А як пройшло у тебе літо , Людмилко ?, -запитала Аня.
- Цього року, Я нікуди не їздила, проте моє літо видалося чудовим! Кожного дня я купалася у нас на ставку та грала у різні ігри зі своїми друзями. На кінець літа, я повторювала вивчений матеріал та готувалася до школи.
- Я рада , що у нас обоїх гарно пройшло літо. Добре, бувай, зустрінемось .
<span>- Гаразд, бувай!</span>
В,яз, в,юн, дев,ятка, полум,яний.
узагальнено-особових реченнях :Багатобудеш знати — швидко<span>постарієш
</span>Означено-особові речення:Отак пройду крізь твій великий подив, не зачеплюсь<span> об лагідні слова
</span>Неозначено-особове речення :<span>Мені вже нагадували про це.
</span>
Міні-твір на тему "Людина, байдужа до своєї мови - дикун" можна написати так:
Мова – один із найбільш цінних здобутків нашого народу, який постійно
необхідно оберігати та захищати. Це те, за допомогою чого ми сприймаємо
світ, ділимося своїми переживаннями та радощами з іншими. З самого
дитинства людина вчиться спілкуватись. Найбільша радість молодих батьків
– це промовляння дитинчам першого слова. І це перше слово дитинка каже
рідною мовою.
На превеликий жаль, у нашому суспільстві існують люди,
які не поважають рідну мову. Дехто вважає, що спілкуватись українською -
соромно, а дехто просто не хоче вчитись пізнавати свою мову, своє
коріння і, зрештою, самого себе. Такі люди – дикуни. Нація має свою мову
і повинна про неї піклуватись та очищати. Не дарма кажуть, що нація
живе до тих пір, доки живе їхня мова.
Спілкуватись рідною мовою –
престижно. Це ознака культурної та освіченої людини. Хіба людина, яка не
має достатньо знань та навичок зуміє гарно та красиво висловлювати
думки своєю мовою? Звичайно, що ні. А якщо не вмієш спілкуватись мовою
своєї країни, то тим паче не зможеш користуватись іншими мовами світу.
Отже, рідна мова- це справжній скарб. Ним необхідно вчитись правильно володіти, вдосконалювати свої знання, тоді не станеш байдужим дикуном.
