Гражданское правоотношение — это урегулированное нормами гражданского права правоотношение, возникающее между субъектами по поводу имущества, а также нематериальных благ, выражающаяся в наличие у них субъективных прав и обязанностей.
Особенности:
1. возникают между зависящими друг от друга субъектами
2. возникают по поводу имещественных или личных неимущественных прав
3. возникают между равноправными субъектами
4. подпадающих под гражданско-правовое регулирование
5. чаще всего проявляются в виде сделки
6. присутствуют меры защиты
Доброго времени суток.
Главными отличиями являются:
НПА является всеобщим, ПА - индивидуальным.
ПА адресованы ограниченному кругу лиц, в то время как НПА - неограниченному кругу субъектов.
НПА используется до тех пор, пока его действие не отменено или не приостановлено. ПА ориентирован для однократного применения.
НПА всегда порождает новую правовую форму либо изменяет, дополняет либо отменяет старую, ПА - инструмент для реализации такой нормы.
По юр. Силе выделяют официальное и неофициальное толкование. Официальное толкование дается уполномоченными на тоорганами и Должностными лицами. Оно как правило, документально оформляется и является юр.Обязательным для всех кого оно касается. Офиц. Толкованием занимаются Конст. Суд, Высшие представит. Органы, правит-во, отдельные мин-ва, Гос. Комитеты, верховный суд, ген. Прокурор, вЫсший арбитражный суд, Органы республик в составе РФ. Неофициальное толкование Не является юр. Обязательным. Неоф.Толкование подразделяется на Обыденное, компетентное и доктринальное. Компетентное толкование дают юристы практики адвокаты, следователи, прокуроры, судьи. Такое толкование может быть устным или письменным.
Основними видами систематизації нормативно-правових актів є:
1) інкорпорація;
2) кодифікація;
3) консолідація.
- Інкорпорація — це вид систематизації законодавства, який передбачає об'єднання нормативно-правових актів без зміни їх змісту в збірники у хронологічному, алфавітному, предметному чи іншому порядку.
- Кодифікація є, по суті, вищою правотворчою формою систематизації нормативного матеріалу. Вона узагальнює, доповнює та впорядковує лише чинне законодавство, об'єднуючи його у певній галузі права. Результатом кодифікації є прийняття нового зведеного нормативноправового акту стабільного змісту, який регулює значну частину суспільних відносин у сфері дії певної галузі права. Акт кодифікації завжди значний за обсягом та має складну структуру.
- Консолідація — це вид систематизації законодавства, який передбачає створення, на основі кількох нормативно-правових актів з одного і того ж питання, нового об'єднаного акта, в якому нормативні приписи розміщуються в логічному порядку після редакційної обробки, але без зміни змісту.
Юридичний механізм захисту прав людини – це можливості здійснення громадянами певних вчинків щодо захисту власних прав і свобод .
Конституція України передбачає можливості здійснення громадянами дій, спрямованих на захист їх прав і свобод, як:
- захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань;
- об’єднуватися в політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод;
- проводити збори, мітинги, походи і демонстрації;
- направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення до органів державної влади;
- захищати в суді свої права і свободи;
- звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
- звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних установ або органів.
Конституція України досить чітко визначає систему органів та посадових осіб різних рівнів, які повинні захищати права і свободи людини і громадянина. Це: Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, місцеві державні адміністрації, підсистема судів загальної юрисдикції та спеціалізованих судів, Конституційний Суд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокуратура, адвокатура, інші правоохоронні органи України.
Верховна Рада України здійснює захист прав і свобод через законодавчу діяльність шляхом визначення виключно в законах України прав і свобод людини і громадянина, гарантій цих прав і свобод, основних обов'язків громадян; громадянства, правосуб'єктності громадян, статусу іноземців і осіб без громадянства; прав корінних народів і національних меншин; основ соціального захисту; визначення правового режиму власності, правових засад і гарантій підприємництва, правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання (пп. 1-3, 6-8 ч. 1 ст. 92 Конституції).