Безлюдний берег здавався таким, як і колись у дитинстві, як ча сом бачив
він у снах, у кучерявих верболозах, що подекуди припадали до води,
купаючи у Пслі свої зелені чуби. А далі вигрівалися піщані висипи, немов
вибілені сонцем полотна, на яких подекуди виднілися підбіл і зелена
рута.
Зелений острів. Так здавна люди звали мальовниче урочище в
межи річчі Псла і Хортиці, омите з трьох боків голубою течією. Коли ж
на весні вся ця оболонь заливалася повінню, тоді вона була схожа на своє
рідне море, у якому купалися дерева, неначе зелені вітрила шаланд. Усі
довколишні луки залиті водою, і тільки в середині травня ріки входили у
свої береги. Та й тоді, щоб потрапити сюди, треба було переплисти на
човні або перейти вбрід кілька рукавів і старих річищ.
Тихе
чарівне місце. Трохи далі від Псла над розплесканими озерця ми й
затоками росли тополі, осичина, вільхи, берези й дуби. Де-не-де темною
стіною здіймалися зарості вільшини, а на ній плівся білястий хміль із
золотими китичками і розливав довкола ніжні пахощі.
<span>І докоряв
собі Береговець, що малював іноді казна-що, вигадував не існуюче. Або ще
й гірше: крутився в щоденній суєті суєт, марнував час.. . І, може, від
того не знав радості й щастя творчості.</span>
На схiд i захiд, на пiвдень i пiвнiч - скрізь йдуть звідси автотраси.
<span>Автотраси звiдси йдуть скрiзь: на схiд i захiд, на пiвдень i пiвнiч.
</span>
1)Коли я крицею зроблюсь на тім вогні, скажіть тоді: «Нова людина<span> народилась!»
2)</span><span><u>Назбирай</u>, Петрику, <u>жменю малини</u>!»— <u>гойкнув</u> <u>Василь</u> <u>услід сину</u></span>
