Так.Вигуки — це слова, що виражають емоції та спонукання, не називаючи їх, а також відтворюють нечленороздільні звуки.
Вигуки в мові виступають замінниками речень. їхнє ж конкретне значення великою мірою залежить від контексту, ситуації. Наприклад, вигук ох: Ох як він говорив! Який був голос! (Леся Українка) — висловлює захоплення; Ох, не перед добром, ох, не перед добром вони так п 'ють (Г. Хоткевич) — передає побоювання; Ох... як ти мене злякав, хай йому иур! (Панас Мирний) — виражає переляк; Ох, Боже, Боже, трошки того віку, а як важко його прожити (М. Коцюбинський) — відтворює почуття досади, невдоволення.
За значенням вигуки поділяються на емоційні, спонукальні, застиглі формули спілкування та звуконаслідувальні слова.
Емоційні вигуки виражають почуття, настрій, переживання, стан людини, її ставлення до різних явиш дійсності: о, ой, ох, ох, ех, ай, ух, ой лишенько, ой леле, ґвалт, тьху, тю, фу, иур йому, овва, от тобі й на, отож то й є, де ж пак, слава Богу, боронь Боже.
Спонукальні вигуки виражають наказ, спонукання або слугують засобом привернення чиєїсь уваги, впливу на поведінку тварин: геть, годі, ну, цить, тсс, гайда, ануте, анумо, гей, огей, агов, алло, но, вйо, соб, цабе, тпру, гиля, агуш, а киш, киць ціп-ціп, паць-паць.
Застиглі формули спілкування виражають привітання, пробачення, подяку, побажання, божбу, прокльон, лайку тощо: добридень, спасибі, до побачення, на добраніч, дякую, будь ласка, прошу, пробачте, вибачте, даруйте, прощайте, щасливо, їй-богу, чорт би його взяв, к чорту, хай йому біс.
Звуконаслідувальні слова відтворюють різні звуки природи, тварин, машин тощо: ку-ку, кру-кру, кукуріку, ках-ках-ках, гав-гав, му-у-у, тьох-тьох-тюї, тік-так, дзень, брязь, бах, ш-ш-ш.
Мені дуже подобається професія ветеринарного лікаря, тому що я люблю тварин. В майбутньому я виберу саме цю спеціальність. Основна спрямованість професії ветеринара — лікування тварин, проте разом з цим у сферу діяльності входить і боротьба з антропозоонозами — захворюваннями тварин, які межують з людськими недугами. У сільському господарстві фахівець такого профілю запобігає порушення у застосуванні різних хімічних речовин, які, потрапляючи в їжу тварин, можуть накопичуватися і в кінцевому підсумку стати джерелом забруднення продуктів харчування.
Професія ветеринара має дуже довгу історію. На перших етапах таке увага до здоров’я тварин лежало в основі особистісного підходу селян до худоби, проте з часом гуманність, об’єднавшись з медициною, вилилася в нову, досить популярну у всьому світі, матеріально прибуткову і актуальну професію ветеринара.
Оскільки тварини дуже важливі для людей, справжній ветеринар повинен досконально ознайомитися з ветеринарним статутом, а також бути хорошим фахівців у сфері мікробіології та виробництві тваринницької продукції. Для проведення якісної санітарної експертизи кожен ветеринар повинен бути знайомий з її методикою.
Ця професія має і недоліки. Недоліки професії ветеринара в основному виражені ненормованим робочим днем і нерівномірною завантаженістю, особливо під час міжсезоння. Практикуються також приватні відрядження різної тривалості. Поряд з цим негативною стороною також є безпосередній контакт з хворими тваринами. Травми (укуси і навіть переломи) – у ветеринарів явище часте. Це небезпечна робота. До того ж ветлікарі постійно контактують з інфекціями, в тому числі смертельними для людини, наприклад, сказом або чумку. На особливий ризик йдуть фахівці, що працюють у науково-дослідних організаціях і на станціях санітарно-ветеринарного контролю: періодично виникають захворювання, які, здавалося б, людство давно перемогло (сибірська виразка) та абсолютно нові інфекції (пташиний грип).
Ще одна «небезпека» – постійно змінюються законодавство. Кілька років назад по Москві пройшла хвиля скандалів, пов’язана із забороною одного популярного в ветеринарії знеболюючого засобу. Багато ветеринари йшли на ризик і продовжували застосовувати препарат при операціях, так як боялися, що тварини можуть не витримати больового шоку і померти прямо на операційному столі. Але саме тому я і хочу отримати цю професію, щоб допомагати тваринам і їх господарям.