Блиснути, поблискувати, блискавичний, блискавка
Жив у однієї людини песик. Він був маленьким і жив добре. Якось до нього у двір забіг кіт. І каже:
-Фух!Втік.Тут мабуть не має собаки, от і добре.
-Ні тут я є.
-А чого звук навіть не подаєш?
-А навіщо?
-Ну ти ж охорона!
І тут почалась суперечка. І тут втручання квітки допомогло.
І чарівна квітка перетворила песика на великого пса, а коту дала їжу
Світлофор ілі чо світлофор
Правильно бульк-не, бу-лькне, або буль-кне.
Мова — це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром.
Мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною.
Українська мовна традиція сягає до княжих далеких часів. За часів Київської Русі наше слово повновладно зазвучало на державному рівні. Потім виникли школи, друкарні, які видавали не лише духовні твори, а й підручники, наукові трактати. Але шлях нашої мови був тернистим. Скільки заборон прийшлося зазнати українській мові, починаючи з часів Петра Першого! У 1863 році один із петербурзьких циркулярів переконував, що "малоросійського язика" взагалі не існує. З ужитку виганялися рідні до болю слова. Російський цар хотів, щоб люди забули, що таке Запорозька Січ, Україна, козак...