Народився Гарібальді 4 липня 1807 року у Франції в Ніцці, в родині моряка і торговця рибою. Вже з 15 років він разом з батьком або сам ходив у море. А в 1832 році Джузеппе стає капітаном на торговому судні. Рік по тому він командує військовим кораблем, на якому познайомився з Мадзіні. Під його впливом, майбутній народний герой вступає в революційне таємне товариство під назвою «Молода Італія», яке виступало за звільнення Італії від Австрії і її довгоочікуване об’єднання. Джузеппе Гарібальді бере активну участь у повстанні в князівстві П’ємонті, яке було провальним. Він змушений був тікати і його заочно засудили до смертної кари. Перебуваючи у вигнанні в 1834-1848 роках, він бере участь в Латинській Америці в національно-визвольних війнах. Його схопили в полон і посадили до в’язниці в Аргентині. У 1842 році він одружується на Ганні Марії Рібейро да Сільва, бразилійці, яка стала його вірною бойовою супутницею. У 1848 році повертається до Італії і бере участь в Італійській революції. Гарібальді організовує загін оборони, але зазнавши поразки, піддається арешту і його висилають з Італії. Джузеппе Гарібальді цікаві факти Тільки за правління П’ємонту, в 1854 році йому дозволили повернутися. У 1859 році Італії за його участі було повернуто область Ломбардія. Коли П’ємонт оголосив Австрії, Джузеппе Гарібальді став командувати створеним загоном добровольців. Пізніше йому запропонували очолити масштабну експедицію по захопленню Неаполітанського королівства. У підсумку в 1860 році відбувся знаменитий похід – похід гарібальдійської «Тисячі», яка звільнила Італію, і привела до тріумфальної перемоги Італійської революції 1859-1860 років. З 1862 по 1867 Джузеппе Гарібальді постійно воював – брав участь у війнах проти Австрії, потім намагався звільнити Рим влади пап. Остання його військова акція відбулася в 1870 році – участь у війні проти Пруссії. Довгий час він був членом парламенту Італії, але після пішов з політики. Джузеппе Гарібальді помер в 1882 році 2 червня на острові Капрера.
Потому что Наши солдаты в этот день победили фашистов.
И еще этот день, день Валентина (Шутка )
Культура русских земель в 12-13 веках обусловлена усилением феодальной раздробленности, ослаблением влияния Киева. На околицах некогда великого государства развиваются мелкие феодальные княжества. Такой полицентризм способствует возникновению нескольких культурных центров, которые уже значительно отошли от влияния Киева и развивали свои самобытные направления. Север Руси был представлен Владимиро-Суздальским и Новгородским княжествами, запад – Галицко-Волынским. Живопись, архитектура, литература, естественные науки – вот основные направления, которыми характеризовалась культура русских земель 12-13 веках.
<span>Империя Маурьев возникла в результате войн, и централизация основывалась как на силе, так и на политике. В составе империи находился ряд полуавтономных государств, сохранивших свои обычаи, традиции, органы управления. Они лишь платили дань и оказывали военную помощь центральной власти. Поэтому в империи 2 тенденции – центростремительная и сепаратизм, который возобладал и привел к распаду государства в II в. до н. э. Центральная власть была недостаточно сильной, и большая роль отводилась общинному самоуправлению.</span>
Добрался я до центра Афин на корабле с порта Пирей. Порт Пирей - крупнейший порт страны.
И вот я в Афинах - столице Греции. Название города произошло от имени богини - Афины, покровительницы мудрости и знаний. Этот город - центр искусств, и люди в нем очень культурные, любящие посещать театры. Побывал я в театре Диониса, который находился на склоне Акрополя. На Акрополь я поднимался по священной дороге Великих Панафинеи.
Главная рыночная площадь Афин - Агора. Агора - это сердце Афин. Здесь очень многолюдно и шумно. После рыночной площади пошел я в главный храм Афин - Парфенон. Это очень красивый и величественный храм с правильными пропорциями. В храме меня поразила 12 метровая статуя богини, украшенная золотом и слоновой костью.
Побывал я и в Керамике. Узкие грязные улочки, однообразные маленькие домики. Здесь трудились искусные гончары и живописцы. Очень понравились вазы из обожжённой глины.
Афиняне очень гордятся своим городом, и я их понимаю, мне он тоже очень понравился.