Осінь поступово віддає свої права зимі. Ранком уже дуже холодно, подекуди з'являється перший іній. Удень сонце намагається прогріти повітря, але, напевно, йому вже не вистачає сил. У всім відчувається морозний подих зимиЗа ніч на небі зібралися хмари, а ранком, немов пухнув, з них посипалися перші легкі сніжинки. Вони кружлялися в танці й застеляли землю білосніжним килимом. Від цього чарівного снігопаду на душі було й радісно, і уныло.<span>Ранком виглянуло сонечко, і сніг потроху став танути. Так буває постійно, адже це тільки перший сніг!</span>
Чому треба захищати слабших
Треба завжди захищати слабших, бо вони не завжди можуть себе захистити. На жаль, на світі є погані люди, які можуть образити, обдурити або навіть побити того, хто слабший за них. Слабкою людиною може бути і дідусь або бабуся, і інвалід, і дитина або підліток. Кривдити людей взагалі погано, а кривдити слабких людей набагато гірше, бо такі люди не можуть захиститися. Тому якщо бачиш, що хтось ображає слабких, треба цьому перешкоджати.
Легко захистити слабшого, якщо ти сильніший за кривдника. А як же захистити слабкого, якщо кривдник не сильніший за тебе? Вплутуватися в бійку з ним буде безглуздо та ризиковано. У такому випадку треба повідомити про це дорослим, щоб вони подзвонили у поліцію. Робота поліцейських у тому і полягає, щоб захищати людей від злочинців і кривдників.
На весні ростуть Підсніжники.
<span>Діти майстрували шпаківні і розвішували їх на деревах у шкільному дворі . Тепер птиці зможуть вивести пташенят в безпечних місцях . Птахи захищатимуть шкільний сад і околиці від шкідливих комах .</span>
Зимовий ліс схожий на зачаровану країну Снігової королеви. Тут царює тиша. Пухнастий білосніжний килим вистеляє землю. Він також накинутий на гілки дерев, як шуби.
Здається, ніби дерева в зимовому лісі одягли казкове вбрання. Все навколо прикрашене сліпучим снігом, прозорим льодом та сріблястою памороззю. Ліс – неначе скарбниця тендітних зимових коштовностей.
Тільки гілки замерзлих дерев іноді риплять та тріщать від морозу. Та скрипіння снігу під ногами порушує тишу під час прогулянки зимовим лісом. Але взагалі взимку тут важко прходити. Можна провалитися в замет по коліна, а бува, що й по пояс.
Коли йдеш зимовим лісом, здається, що в ньому немає жодної живої душі. Нібито всі птахи, звірі й комахи покинули цю місцевість в пошуках тепла або залягли в сплячку. Навіть ворони подалися до міста, годуватися біля людей. Але цієї ж миті заєць-біляк, невидимий на снігу, спостерігає за мандрівниками. Життя в зимовому лісі затихає, але нe зупиняється.
