Сім’я Голованчиків любила обідати на свіжому повітрі, у дворі, за одним столом. Двір у них був розкішний: увесь заріс кропивою, лопухом, високим, більшим за коноплі, чорнобилем, курячою сліпотою, веселим колючим татарником. Цілий ліс стояв у дворі, а посеред того глухого лісу батько викошував на літо маленьку латку-галявинку, щоб збирати було куди дітей, та діти й так розлазилися, губилися в лопухах та під темною й дурноп’янкою бугилою, і догукатися малих бісенят часто не можна було до самої ночі.
На викошеній галявинці стояв у них стіл на одній нозі, на вербовому стовпчику, який прогнив біля землі і хитався. Це був і не стіл, а збита з дошок стільниця. На ній весело товклися вдень горобці, залишаючи за собою біленькі квіточки посліду. Лавки навкруг столу давно попадали, і, щоб на них сидіти, кожного разу діти-голованчики підмощували під них цеглу.
От сімейка всілася обідати. Половину місця за столом займала мати. Звали матір Оляна, Оляна Омелянівна, і була вона біла, пухка, уся розпливалася од пишного тіла. Світилася вона за столом, як тепла, обкупана сонцем хмара над лугом, хмара-паляниця, хмара-лебідка. А як світились її руки з ямочками, а її рум’янці на всю щоку!
Батько Голованчиків, просто Голованчик, сидів проти неї, немов сухий пеньок на дорозі. Він був дрібнуватий від роду, сухоплечий, нервовий, увесь порослий якоюсь наїжаченою темно-рудою щетиною.
<span>Коли вони вдвох, Оляна і Голованчик, виходили на вулицю, сусіди не раз лукаво переморгувалися, виглядали з дворів. Усім кортіло подивитися на цю показну пару. Пливла над землею дорідна Оляна, а коло неї, ледве дістаючи їй до плеча, швиденько тупав Голованчик, щось говорив їй, розтлумачував і тут же блискав прудкими в’їдливими очима у двори, на сусідів. «Ач! – стиха побуркував жінці. – Виглядають! Цирк їм тут!»</span>
Закінчення-ов у формі родового відмінка множини характернодля більшої частини іменників чоловічого роду, в початковій формі закінчуються на твердий приголосний (мухомор, комп'ютер, носок):мухоморів, комп'ютерів, шкарпеток і т.д.;в тому числі для назв плодів, фруктів і овочів, що представляють собою іменники чоловічого роду, в початковій формі закінчуються на твердий приголосний (апельсин, баклажан, помідор, мандарин):п'ять апельсинів, кілограм баклажанів, Новий рік без мандаринів, салат з помідорів;з цього правила можна виділити обширний ряд винятків – подібних іменників, мають у формі родового відмінка множини нульове закінчення: один панчіх – немає панчіх, один осетин - п'ятеро осетин, один грам – п'ять грамів і п'ять грам і т.п.Нульове закінчення маютьназви людей за національністю і за належністю до військових з'єднаннях, переважно вживаються у формах множини у збірному значенні: мадяри – Мадяр, туркмени – туркмен, гардемарини – гардемаринів і гардемарин, партизани – партизан, солдати – солдат; сюди ж відноситься форма р.п. мн.ч. людина;назви парних предметів: черевики – черевик, очі – очей, манжети – манжет, погони – погон, панчохи – панчіх, еполети – еполет, чоботи – чобіт, але шкарпетки – шкарпеток;назви мір і одиниць виміру: 220 вольт, 1000 ват, 5 ампер, 500 гігабайт, Якщо ж такі назви вживаються поза «вимірювального» контексту, то використовується закінчення -ов: жити без надлишкових кілограмів, не вистачає гігабайтів.Что смогла нашла))
Квітка: корінь квіт-, суфікс -к-, закінчення -а, основа квітк-
Квітують: закінчення -ють, основа квіту-, корінь квіт-, суфікс -у-
Квіточка: закінчення -а, основа квіточк-, корінь квіт-, суфікс -очк-
Розквіт: нульове закінчення, основа розквіт, корінь -квіт-, префікс роз-
Кожен новий мій день народження для мене велике свято.В цьому році січень був теплим.У мого тата є знайомий ювелір.В країнах Європи валята євро.