Шановні, любі читачі, давайте разом збережемо природу!
Настала чарівна осінь. Пожовкле та почервоніле листя, кружляючи в вальсі, падає на землю. Підхоплене вітром, воно танцює в повітрі. Я дуже люблю гуляти осінніми вулицями. Ось йдеш, шаркаючи листям, і поринаєш у мрії. Очі радіють тим подарованим природою барвам. Восени настрій особливо романтичний. Все навкруги чарує своєю красою. Місто наповнене пахощами дощу та сирості. Яка ж гарна жовтокоса осінь!
Звечоріло. Яскраве сонечко, яке втомилося від роботи після довгого дня, заходить за горизонт. Широкі поля набувають різних барв, які захоплюють подих. Червоні, білі, голубі квіти блищать, неначе ті зірочки серед нічного неба. Старий дуб, який прожив вже не одне століття, неначе вперше споглядає цю красоту, намагається своїми вітами дотягнутися до неба. А по небу пливуть рожеві хмарки, які споглядають за цим з висоти.
І так любо, так мило на душі... Адже вся ця красота - це наша Україна!
Нарешті ми поїхали на море
Жив був прислівник . І бів у нього друг дієслово . Прислівника засмічувало те що він немає закінчення ,а дієслово має .
От він і сумує а дієслово його підбадьорує тай каже .
--- Не сумуй якщо ми разом то все у нас получається друже встава у нас багато роботи .
Подумав прислівник --І правду ти кажеш друже чому я засмучуюся гайда працювати та людей навчати .
От і дружили вони та й зарас дружать двоє як нерозлий вода .
