радісно, гарно, весело, добре
Батьки хочуть віддати дочку за багатого нелюба (хай він буде старим, некрасивим чи придуркуватим) – класичний сюжет в українській літературі й фольклорі. «Сватання на Гончарівці» Григорія Квітки-Основ'яненка серед них вирізняється: історія ця майже всуціль весела, з хепі-ендом, а крім того, український класик створив у п'єсі колоритний образ Стецька, чиє ім'я використовують як загальну назву.Григорій Квітка-Основ'яненко створив образ Стецька як дурника, з якого сміються – і герої п'єси, і читачі з глядачами. Його не жаліють, не співчувають йому. І така реакція начебто цілком природна й зрозуміла. А чому він потрапляє в ситуацію, коли стає потіхою для інших, – уже зовсім інша історія...У цій історії могли б бути всі передумови для трагічного фіналу. Адже герої балансують на межі і поводятьсядуже по-українськи – плачуть і жаліють себе замість того, щоб зупинитися й прийняти правильне й очевидне рішення: «Ми любимо свої болячки, любимо страждать, плакать, жаліться. Самі придумуємо собі проблеми, щоб поплакати над ними. От і виходить абсурд. А треба встати й зупинитися. Адже й так зрозуміло, як треба жити! Ні, ми довго поплачемо, постраждаємо, де страждати, може, й не треба. Одарці шкода Олексія, він їй дуже подобається... Але ж Кандзюбина худоба! І вони плачуть. А збоку так смішно. А взяв би Олексій молота, та одігнав усіх...».
«Сватання на Гончарівці» – класична українська п'єса.
<span>Часто всі задумуються про те, що насправді таке
мова, для чого вона потрібна? Та яку роль відіграє в житті кожного
громадянина нашої України. Адже мова – це не тільки пустий звук, і не
краплина в безмежному просторі океану, а безмежний простір, який оточує
кожного жителя цього простору, саме мова дає надію коли стає холодно і
ви в темному лісі.
Звісно, ми не можемо судити про те, що мова
для всіх така важлива, унікальна. Не всі приймають її, люди з одного
боку нічого не втрачають, коли спілкуються на зовсім іншій, чужій мові,
але з іншого боку вони втратять лише одне, найголовніше – духовну та
моральну цінність нашого народу.
Нерідко, ми з вами бачимо те,
що наша, українська мова та інші, сусідні створюють велику сварку із-за
мовних політичних спекуляцій, ми вважаємо, що це не припустимо, адже
політики самі повинні розібратися в своїх справах, в своїх питаннях.
Мова не повинна служити для створення різних, політичних та соціальних
конфліктів.
Розв’язати задач, що для мене рідна мова - дуже
важко, адже всі можуть сказати: що рідна мова, це та, на якій ми
думаємо, спілкуємось, це мова батьків, але не кожен є тим самим
патріотом, який ніколи не зрадить своїй рідній мові.
Для мене –
українська мова, дуже важлива. Адже саме її я вивчав с самого народження
і до сих пір. Рідною для мене мовою, є українська, хоча іноді я
розмовляю и спілкуюся на іншій мові, тільки тому що так вимагають
обставини. Я вважаю, що не важливо – чи ти українець чи ти росіянин, ти
повинен розмовляти на своїй, рідній мові – адже мова, це духовне
багатство всього народу.</span>