Це весь вірш БУНІНА<span>! </span><span>Зимовим холодом війнуло
На поля і ліси.
Яскравим пурпуром зажглися
Перед заходом небеса.
Вночі буря бушувала,
А з світанком на село,
На ставки, на пустельний сад
Першим снігом понесло.
І сьогодні над широкою
Білою скатертиною полів
Ми попрощалися з запізнілою
Низкою гусей<span>.
</span></span>
Часто кілька аркушів папірусу з'єднувалися разом, і виходив сувій 20 — 27 аршин довжини
Жив на одному далекому болотi болотяний цар Прислiвник. I був у нього єдиний син - наслiдний принц. Навпаки. Ох, i мороки було царевi з сином! Бо принц, виправдовуючи своє iм’я, все робив i говорив навпаки.Але - все по порядку.Служили Прислiвниковi його пiдданi: Мокро, Сиро, Гидко, Брудно, Здуру, Зозла, Абияк, Грязно, Топко, Хлипко та iншi.А на краю болота жив Злий Дух Негеразд i була в нього красуня-донька Навмисне - теж не подарунок для рiдного батька, а однi лише клопоти Негаразду. Жили вони, не тужили.Аж ось одного разу заявилася до Прислiвника вiдьма Сяк-Так:- Бiда, царю, велика бiда нам! Люди вирiшили осушити наше болото! Де жити будемо? Що робити, Великий Прислiвнику?!- Заспокойся, Вiдьмо! Знайдемо вихiд, щось придумаємо!I вирiшив Прислiвник послати до людей свого сина, щоб домовився з ними i захистив рiдне болото.- Збирайся, синку, у далеку дорогу,- напучував цар, будь уважним, як зустрiнеш якого звiра - побажай щасливого полювання, пiде дощ - заховайся, зустрiнеш вогонь - залий його водою. Як вийдеш до людей - вiтайся чемно, а головне - нехай не чiпають наше болото…- Добре, тату,- сказав принц Навпаки i вирушив у дорогу.Але, залишаючись сам собою, почав з того, що пiшов не в той бiк, в який радили, довго блукав, а на бiду ще й зустрiв Старого Лиса, якому замiсть побажати доброго полювання, побажав добре виспатися… За це Лис, хоч i був старим, гнав принца лiсом кiлометрiв зо три.Дощу, на його щастя, не було, але, доблукавши нарештi до села, побачив принц багаття пастухiв, що пекли собi на вечерю картоплю, i залив його водою з рiчки, що текла неподалiк…Люди в селi дивувались i потiшались з кумедного, скуйовдженого, дивно вдягнутого хлопця. Але вислухали його уважно i вирiшили не губити природи i допомогти Навпаки i його народовi.<span>Радий та гордий повернувся принц додому. I було велике свято у болотяному царствi Прислiвника, яке закiнчилось весiллям принца Навпаки i красунi Навмисне. I я там був, i все те бачив, i вам розповiв.</span>Напишіть у відповіді тут
Т. Г. Шевченко — центральна постать українського літературного процесу XIX ст. Його творчість мала вирішальне значення в становленні й розвитку нової української літератури, утвердивши в ній загальнолюдські демократичні цінності та піднісши її до рівня передових літератур світу. У своїй поезії Шевченко звернувся до тем, проблем та ідей (соціальних, політичних, філософських, історичних, художніх), які до нього ще не порушувалися в українській літературі або порушувалися надто несміливо й соціально обмежено. Збагачуючи українську літературу новими життєвими темами й ідеями, Шевченко став новатором і в пошуках нових художніх форм та засобів. Автор «Кобзаря» виробляв і утверджував нове художнє мислення. Його роль в історії української літератури більша, ніж роль Пушкіна в російській, Міцкевича — в польській літературі. Його значення в розвитку передової вітчизняної суспільної думки, соціальної і національної свідомості народу не менше, ніж в історії поезії.<span>В основі творів фольклорно-історичної течії лежать народні думи, історичні пісні, така ж романтична «История русов»; їхні героїзовані персонажі по-різному поєднані з інонаціональними фольклорними та літературними типами (оссіанівським, гайдуцьким, ідеалізованим козацьким української школи в польській літературі, байронічним тощо). Не йшлося про художнє дослідження минувшини, а про її міфологізацію — вираження національного духу, створення українського національного міфу заради пробудження національної самоповаги або хоча б національної туги за минулим. Значним прогресом були спроби створення історичної поеми, навіть епопеї, без якої не мислилася жодна повновартісна національна література («Україна», лише розпочата Кулішем, 1843; поема в стилі народного героїчного епосу «О Наливайку» М. Шашкевича, 1834; драматична поема «Богдан» Є. Гребінки, поема М. Максимовича «Богдан Хмельницкий», 1833, ряд менших форм, де змальовано невеликі епізоди тощо). Предметом зображення в них були героїчні постаті й події рідної історії — постаті романтизовані, часом не без елемента містики в дусі З. Красінського, Ю. Словацького, А. Міцкевича або фольклорно-стилізовані.</span>
Ви коли небудь задумувались про що можуть розмовляти дерева на купальську ніч? Давайте з вами разом подумаємо. Мені здається що дерева розмовляє самі по собі, хтось розмовляє проте яка дуже гарна ніч, а інші розмовляють про те як люди їх добре сьогоднi доглядають. Ніхто точно не може цього сказати, але це тільки моя думка !
